Будучи затисненою між двома потужних державними утвореннями – ЄС та РФ, Україна от уже 22 роки змушена балансувати та враховувати не тільки свої інтереси, а й інтереси Європи та Росії. Особливо відчувається ця ситуація зараз, коли в Москві нам обіцяють глобальне похолодання в торгово-економічних відносинах, а в Брюсселі, натомість, ще не квапляться з глобальним потеплінням.
Природно, що така ситуація вкрай негативно впливає на тендітну економіку нашої держави, яка багато в чому залежить від експорту української продукції за кордон.
Нещодавні торгівельні війни з Російською Федерацією показали, що орієнтувати експортні потоки тільки в одному напрямі не варто, оскільки вітчизняні виробники є абсолютно незахищеними від дій торгових партнерів, а це автоматично перетворює український бізнес в політичного заручника.
Тому не дивно, що офіційний Київ займається пошуком альтернативних напрямів в розвитку зовнішньої торгівлі і все частіше погляди Банкової звернені в напрямі Китаю.
Маючи одну з найпотужніших економік світу, Китай міг би стати якщо не основним, то одним з головних торгових партнерів для України. Але чому тільки міг би?
Український оптимізм проти китайського прагматизму
Поглиблення відносин між Києвом та Пекіном почалось не сьогодні. Ще 20 червня 2011 року Україна і Китай задекларували встановлення відносин стратегічного партнерства. Починаючи з того часу і до сьогодні між Україною та Китаєм підписано ряд багатосторонніх угод та протоколів про співпрацю в сфері кредитування аграрного та енергетичного секторів. Зокрема, 28 червня минулого року було підписано Меморандум про співробітництво між Експортно-імпортним банком Китаю та Міністерством аграрної політики і продовольства України, згідно якого Україна повинна отримати від китайських партнерів суму в розмірі 3-х мільярдів доларів США. Того ж року заступник голови правління "Державного банку розвитку Китаю" Лі Цзипінєм заявив, що фінустанова готова відкрити спеціальну кредитну лінію на загальну суму $3,656 мільярда із залученням китайських технологій для фінансування проектів програми заміни споживання природного газу українським вугіллям.
На перший погляд, про кращі умови для України годі і мріяти. Адже Китай, на відміну від МВФ, не вимагає від України підняття тарифів для населення. Політичним курсом нашої держави, як це звикли робити московські сусіди, Китай також не цікавиться. Навпаки, китайські банківські установи демонструють неабияку лояльність та готовність і надалі кредитувати та збільшувати обсяги кредитування.
То чому ж китайська економіка так радо готова підтримати українську? Відповідь надзвичайно проста і криється вона в умовах використання китайських кредитних коштів. А головною і найважливішою умовою всіх угод є спрямування цих коштів для купівлі китайських технологій, продукції та матеріалів для модернізації української економіки.
Неймовірно проста і водночас геніальна для китайської сторони схема: Пекін надає Києву кредит, за який Київ зобов’язується закупити в Пекіна продукцію і до того ж сплатити, нехай і невеликі, але ж відсотки… От і виходить бізнес по-українськи.
Китайський імпорт та «покращене» сальдо торгового балансу
Не кращі справи зараз і в двосторонньому товарообігу між державами, який торік перевищив 10 мільярдів. Зокрема, такий висновок можна зробити, виходячи із заяви прем’єр-міністра Миколи Азарова під час зустрічі з членом Постійного комітету Політбюро Центрального комітету Комуністичної партії Китаю Лю Юньшанем у Києві.
«Торік наш товарообіг перевищив 10 мільярдів доларів. У наших торгово-економічних відносинах є негативне сальдо торгового балансу на користь Китаю. Китайський імпорт перевищує наш експорт приблизно на 2,5 мільярда доларів. Ми повинні з вами разом поміркувати, як вирівняти платіжний баланс у нашій торгівлі», - сказав Глава Уряду.
Окрім негативного сальдо, українському прем’єру варто було б занепокоїтися і якістю продукції, яка потрапляє до українського споживача з далекого Китаю. Зараз багато видів продукції з КНР не підлягає обов’язковій сертифікації, а тому випадки, коли український споживач отримує неякісний продукт з Піднебесної, вже стали своєрідною нормою життя.
«Інвестиційне ельдорадо»
Минулого року екс-очільник МЗС Костянтин Грищенко назвав Україну «інвестиційним ельдорадо» для Китаю. Але чи готові китайські партнери інвестувати в розвиток української економіки та чи допоможуть ці інвестиції створити достатню кількість робочих місць?
Розпочати варто з того, що інвестувати в повній мірі Китай на території України не зможе. Адже окрім величезної кількості інвестиційного капіталу, Китай може похизуватись ще й чималенькою чисельністю населення, яка здолала відмітку в 1,3 мільярда і попри всі обмеження офіційного Пекіну, постійно зростає. Зараз в Піднебесній кількість працездатного населення наблизилась до одного мільярда. При цьому рівень офіційного безробіття, наприклад, в 2011 році становив 4,2 % - це близько 40 мільйонів чоловік, тобто практично все населення України, яке тільки за період з липня 2012-го по липень 2013-го року скоротилось на 95 355 осіб.
Беручи до уваги демографічні та соціальні чинники, можна з впевненістю сказати, що навіть коли китайський інвестор і прийде на українські землі, то працювати на новостворених підприємствах будуть не українці.
Кіношний апофеоз українсько-китайської дружби
Якщо мотивацію співпраці в аграрному та енергетичному секторах ще можна пояснити благими намірами врятувати вітчизняну економіку та залучити кошти ззовні, то виділення з держбюджету 120 мільйонів гривень для фінансування спільного українсько-китайського кінопроекту, в рамках співробітництва між Урядом України та Урядом Китайської Народної Республіки, практично не піддається осмисленню. Відповідне розпорядження за №664-р від 24 липня 2013 року розміщене на Урядовому Порталі. В тексті документа відсутня будь-яка конкретика, тому зараз неможливо сказати, на що саме підуть кошти українських платників податків.
Також достеменно невідомо, яка режисерсько-продюсерська муха вкусила вітчизняних урядовців, але останні дуже оперативно знайшли кошти для фінансування такого «життєво-необхідного» проекту. І це при тому, що економіка України перебуває не в найкращому стані, а бюджет країни все частіше нагадує коротку ковдру, яку потрібно постійно перетягувати з ніг на голову і навпаки.
Чого варта хоча б ситуація з блокуванням держказначейством коштів на рахунках місцевих рад по всій Україні. 120 мільйонів – значна сума, яка б знадобилась також в медицині, науці, соціальній сфері. Але для економічних партнерів нічого не жаль, навіть коштів платників податків.
Світло китайського ліхтарика в кінці тунелю
Аналізуючи перебіг українсько-китайських торгівельних відносин, можна дійти до висновку, що попри всю теплоту між Києвом та Пекіном, якихось відчутних позитивних зрушень в економіці України від співпраці з Китаєм очікувати не варто. Метал і сільськогосподарська продукція - ось на що покладають надію, і що мріють продавати українські експортери в Китаї. Водночас, в Пекіні прекрасно розуміють, що один кілограм українського металу перетвориться на кількасот китайських ліхтариків, які потім можна буде вигідно продати українцям… якщо пощастить, то навіть в кредит.