Звичайно, перспективами зміни зовнішньополітичного курсу нашої держави вже нікого не здивуєш. За роки незалежності цей курс змінювався з інтенсивністю зміни фаз Місяця, а то й частіше. Останні кроки офіційного Києва напередодні саміту Східного партнерства, який пройде 28-29 листопада у Вільнюсі, переконливо доводять, що цієї осені влада таки спробує прийняти доленосне і остаточне рішення та поставить крапку в довгому періоді багатовекторності. До якої саме гавані пристане корабель під назвою Україна, зараз сказати важко. В даний момент і Брюссель, і Москва мають абсолютно рівні шанси отримати серйозну перемогу в боротьбі за геополітичну прихильність Києва. Проте, сьогоднішні дії і кроки вищого керівництва нашої держави вказують на те, що погляди з вікон на вулиці Банковій все частіше спрямовуються на Захід…
Звичайне інтеграційне диво
Навіть ті громадяни України, які практично не цікавляться аспектами зовнішньої політики, помітили наскільки активно в українських медіа почала згадуватись тема євроінтеграції, під час обговорення якої, головна увага звернена на позицію Глави держави. Бо, як показала практика, саме від нього зараз залежить подальший курс країни і саме Президент зараз є головним локомотивом євроінтеграційної політики держави.
На офіційному сайті Президента України вказано, що Віктор Янукович сподівається на прийняття всіх законів, необхідних для підписання Угоди про асоціацію з Євросоюзом.
В інтерв'ю телеканалу «Україна» Президент зазначив, що наша держава йде шляхом євроінтеграції вже багато років. «Ця осінь - це проміжний етап, який підведе підсумки того, що було зроблено не просто за останні роки, а, можна сказати, за великий період часу, відтоді як було прийнято стратегічне рішення про те, що Україна йде шляхом європейської інтеграції», - сказав він. За словами Глави держави, документи, заплановані до підписання на Саміті Східного партнерства, фактично відобразять глибину тієї інтеграції, якої досягла Україна і яка дозволить йти далі.
Все виглядає чудово, якщо не брати до уваги того, що ще під час березневої зустрічі з Володимиром Путіним Віктор Янукович заявляв, що перебуваючи окремо від Митного Союзу, страждає українська економіка, зокрема, знижується товарообіг. Тоді Президент наголосив, що переговори робочих груп про подальшу інтеграцію України в Митний Союз на фінальній стадії…
Трохи пізніше, підписаний 31 травня 2013 року в Мінську прем’єр-міністром України Миколою Азаровим меморандум між Україною та Митним Союзом ще раз підтвердив, здавалося б, міцну дружбу між Києвом та Москвою. Але, вже зараз стало зрозуміло, що в українсько-російських відносинах з’явилась тріщина і наша держава робить різкий розворот на Захід…
«А тепер встаньте, хто проти…»
Партійна дисципліна завжди була візитною карткою Партії регіонів. Потрібно блокувати трибуну в знак протесту проти приїзду військ НАТО в Крим? Будь-ласка! Партійці озброюються повітряними кульками і «вперед! в бій!». Треба захистити трибуну від надміру активних опозиціонерів? Будь-ласка! Депутати-регіонали за кілька секунд будують навколо живу стінку, яка ще й активно б’є опонентів. Що вже й казати про легендарну «руку Чечетова», яка неодноразово вирішувала долю того чи іншого законодавчого акту.
Партійна дисципліна не підвела ПР і цього разу. Єдиною ложкою дьогтю в партійній дисциплінарній бочці меду став бунт деяких партійців, які відверто негативно поставилися до євроінтеграційних ініціатив Віктора Януковича та відносяться до так -званого проросійського лобі. Проте, вже 04 вересня, після зустрічі регіоналів з Президентом, антиєвропейська думка найзапекліших проросійських нардепів зникла, подібно до того як зник з України сумнозвісний ректор Мельник. Невідомо, які саме аргументи навів Віктор Янукович своїм соратникам, але результати подальшої роботи Парламенту вказують на те, що аргументи були безвідмовними. Під час голосувань за пакети законодавчих актів, необхідних для підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, помах руки Чечетова, неначе помах казкової феї перетворював колишніх антиєвропейців у слухняних виконавців волі Банкової. Такої одностайності парламент сьомого скликання ще ніколи не демонстрував.
Та й в інформаційному просторі, одразу після зустрічі з Президентом, запанувала неймовірна злагодженість, недосвідчений погляд міг навіть сплутати ефіри українських передач з північно-корейськими, де всі однаково одягнені і однаково думають. Чого вартий тільки останній ефір «Шустер Live», на якому, зокрема, Олександр Єфремов та Інна Богословська, на пару зі своїми опонентами по опозиції, активно переконували у вигоді підписання Угоди про асоціацію з ЄС.
Варто зазначити, що саме уміння переконувати своїх однопартійців в тому чи іншому питанні вигідно відрізняє Віктора Януковича від його попередника Віктора Ющенка. Представники політичної сили останнього, працюючи в парламенті, умудрялися мати по три різні думки на двох депутатів.
«Жахалочка напутственная» для Кремля
Перебіг подій, які відбуваються навколо інтеграційних процесів в Україні, створює серйозний дискомфорт в сусідній Росії. В Кремлі прекрасно усвідомлюють, що підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, матиме скоріше символічні, аніж практичні наслідки. Навіть такі символічні наслідки в Москві сприйматимуть як загрозу. Головним чином це пов’язане з тим, що Росія зразка 2013-го року вже не є тим кволим геополітичним утворенням, яким вона була на початку 90-х. Сьогоднішня Росія, з її новими геополітичними амбіціями, символізує прагнення керівництва країни створити на території пострадянського простору нове потужне утворення - провести своєрідну реінкарнацію СРСР. Цілком зрозуміло, що для такої реінкарнації життєво необхідною є активна участь України з її геостратегічним та людським потенціалами.
Без України умовний СРСР-2 буде неповноцінним проектом. Саме тому в одному з останніх інтерв’ю Володимир Путін сказав: «Ви знаєте, що б не відбувалося, і куди б Україна не йшла, ми все одно колись і десь зустрінемося...».
Також про можливу втрату Україною шансу на вступ до МС заявив і Дмитро Медведєв. За словами прем’єр-міністра Російської Федерації, ситуація досить проста: «При підписанні відповідного документа з державами Євросоюзу, договору про асоційоване членство, практично для наших українських партнерів вхід до Митного союзу буде закрито».
Москва зараз активно спостерігає за діями Києва, а заяви російських високопосадовців свідчать про те, що напрям інтеграції України неабияк турбує наших сусідів. Проте, якщо проаналізувати перебіг українсько-російських відносин останніх кількох років, то можна прийти до висновку, що одним з головних каталізаторів сьогоднішніх подій, була якраз російська сторона.
Яскравим прикладом можуть бути газові відносини між країнами, які навіть після підписання Харківських угод не стали відчутно м’якшими. Незважаючи на близькість у відносинах, Україна продовжує отримувати блакитне паливо по одній з найбільших закупівельних цін в Європі. Перший, хто це відчуває - великий бізнес. А, як відомо, більша частина представників цього бізнесу, зараз перебуває у тісних рядах партії влади. Непотрібно бути економічним експертом, щоб уявити собі, з якою силою тисне той самий бізнес на Віктора Януковича. Зрозуміло, що своя сорочка ближче до тіла, тому Президент неодноразово піднімав питання зниження ціни на експортний російський газ, але кожного разу все закінчувалось безрезультатно. Саме нульова результативність в переговорах з Москвою, могла стати одним з чинників, який посприяв пожвавленню євроінтеграційних настроїв серед української політичної верхівки.
Тому різкий «західний маневр» Януковича можна розцінювати і як бажання продемонструвати північному сусідові наявність альтернативних шляхів розвитку держави та «вибити» для представників українського бізнесу певні газові преференції. Якщо в Москві це зрозуміють і, наприклад, дадуть відчутну знижку на експортований газ, то питання євроінтеграції дуже швидко може відійти на дальній план. Смикнути ручки «стоп-крану» євроінтеграції не так вже і складно. Цілком вірогідно, що такий сценарій вже зараз опрацьовується Банковою…
Газовий козир Москви та сланцеві перспективи Києва
Задуматись про співпрацю з Російською Федерацією варто, адже зовсім скоро в Україні почнеться опалювальний сезон. А, як відомо з історії, головним стратегічним, військовим, а зараз і економічним партнером Росії завжди був звичайний мороз…
В цей період, зазвичай, російська сторона має стратегічну перевагу над більшістю країн континенту, а один поворот газового вентиля може остудити запал євроінтеграції.
Незважаючи на всі декларовані Україною наміри вступити в асоціацію з ЄС, більша частина політичної верхівки досить обережно відгукується про російсько-українські відносини, наголошуючи на їх вагомості.
Єдиним шансом для Януковича зірвати країну з «газової голки» Газпрому є власні джерела енергетики. На сьогоднішній день варіантів енергетичного розвитку держави є кілька. Економічна ситуація, на превеликий жаль, не дозволить зараз впровадити достатню кількість відновлюваних альтернативних джерел енергії (це не під силу жодній зі світових економік), тому керівництво держави шукатиме більш прагматичних варіантів щоб задовольнити «газовий голод».
Одним з таких варіантів, на думку деяких експертів, є видобуток сланцевих газів. Попри те, що на сьогоднішній день, сланцевий газ ще не є повністю перевіреною технологією, на нього в Україні покладають величезні надії. Проте, запровадження та ефективність цієї технології - це питання не одного року, а опалювальний сезон розпочнеться вже через місяць…
Проросійські сили як запасний варіант Банкової
Сценарій, по якому Україна вже ж домовиться і налагодить відносини з Росією, виглядає абсолютно реалістичним. В такому випадку, потрібно буде увімкнути «задній хід» у відносинах з ЄС. Але як зробити це з мінімальним політичними втратами? Зручним для влади виходом з ситуації, може бути якраз залучення проросійських політичних сил, які активно гальмуватимуть процес підписання Угоди про асоціацію. Робитися це буде в стінах парламенту, на вуличних зібраннях, протестах, а також шляхом залучення наближених до проросійських сил інформаційних ресурсів. Не виключено, що за таких умов, може виникнути навіть «санкціонований бунт» серед фракції Партії регіонів в стінах Верховної Ради… За таких обставин, образ Віктора Януковича, як проєвропейського політика не постраждає – він завжди зможе скинути відповідальність за черговий поворот в сторону Росії на «бунтівних» проросійських парламентарів. Зате видимість демократії в Україні збережеться і з Росією не доведеться «горшки бити»…
І наостанок
Виключати розвиток подій, саме за таким сценарієм, не варто. Сьогодні на вулиці тільки початок осені і до саміту Східного партнерства залишається ще більш як два місяці… Тому ще рано говорити про реалістичність підписання Угоди про асоціацію України з ЄС.
Крім того, Юлія Тимошенко – одна із запорук успішного підписання Угоди, продовжує перебувати в ув’язненні, а це неабияк дратує нових європейських партнерів Януковича.
Єдине, у чому можна бути впевненим на 100%, так це те, у тому що правляча партія, яка сьогодні підтримує Президента в євроінтеграції, завтра підтримає його і в інтеграції в Митний союз або в будь-яке інше геополітичне утворення – така у них партійна дисципліна.