Два роки тому близько п’ятсот експертів підготували системні новації до кодексу. Тепер по порядку.
ПДВ – 7%, скасування збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, цільової надбавки до тарифу на природний газ і електроенергію, підвищення плати за використання надр монополіями та у високорентабельних галузях економіки. Додатково, ініційовано запровадження норми за яку ратувало все бізнес-товариство країни – зниження єдиного соціального внеску з 30-50 % до 15%. Усі знають що 40% фонду зарплатні знаходиться у тіні. Єдиний шлях для подолання цього тіньового розриву – реформа в контексті зниження ставок внеску.
Однак, такі новації призведуть до вилучення цілої низки дохідних каналів наповнення бюджету. І виникає питання щодо компенсації таких втрат. Податкова реформа може бути виключно контекстною. Такі радикальні дії без подібних кроків у радикалізації боротьби з корупцією, скорочення державних витрат та модернізації державного планування і управління, просто провалять бюджет. Компенсація вкладникам Ощадбанку та соціальні ініціативи Президента можуть залишитися у вигляді незабезпечених декларацій.
Іншим важливим моментом є фактор довіри до урядових кроків, можливість діалогу між платниками податків та владою. Люди повинні проголосувати своєю податковою дисципліною за ініціативи податкової. Багато хто порахує такий «податковий маневр» простою пасткою, яка закриється після провалу цієї ідеї на економічному рівні. Настороженість платників податків посилюється передвиборчим фактором. Нові правила гри скоріше за все вступлять у дію тільки з першого січня наступного року, отже уряд має можливість використати майданчики для їх обговорення для піару та маніпуляцій настроями середнього класу та дрібного бізнесу.
Окрема тема – неминучість посилення податкового тиску як способу захисту лібералізації від тіньових гравців та податкових злодіїв. Будь-яка лібералізація митної чи податкової системи має зворотну сторону.
Адміністрування руками класичного українського чиновника, в умовах тотальної корупції та фактичного податкового феодалізму може зруйнувати міф про ліберальні реформи та спровокує перехід платників у партизанський режим. Ще раз хочу наголосити на необхідності діалогу між людьми та авторами реформ, на актуальності формування податкової культури в країні, на винятковості фронтального підходу при ініціюванні будь-яких реформ. Досвід успішних держав акцентує нашу увагу на небезпечних ризиках які генеруються через корумпогенність законодавства та чиновницького апарату.