Так, нардеп від ПР - Ірина Бережна, ініціювала такий законопроект та обговорила його засади з молодими лідерами.
Начебто пристойна ініціатива. Однак, якщо "прогуглити" цю тему, то побачимо наступне: «було зареєстровано у Верховній Раді за № 6446 31 травня 2010 року проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (щодо забезпечення молоді першим робочим місцем). Під час голосування 7 липня за законопроект проголосувало 198 народних депутатів. Не вистачило 28 голосів. Отже, Чечетов не дав відмашки за гарантії першого робочого місця для наших дітей та онуків.
Я думаю, не треба бути провидцем, щоб спрогнозувати, як проголосує парламент за законопроект Бережної. Сьогодні це актуально, адже треба щось писати на листівках і звітах перед виборцями.
Тепер, по суті цих двох законопроектів: опозиційного - дворічної давнини, та сьогоднішнього – передвиборчого «більшості».
Перший передбачає новий механізм гарантування працевлаштування молоді віком від 14 до 25 років шляхом встановлення мінімальної кількості робочих місць, які повинні надаватися підприємствами, у розмірі 15 відсотків від штатної чисельності працівників. Але встановлюється перехідний період: з 1 січня 2011 року - 5 відсотків; з 1 січня 2012 року - 10 відсотків; з 1 січня 2013 року - 15 відсотків.
Законопроект Бережної передбачає податкові пільги для роботодавця, які мають зацікавити останнього найняти молоду людину на роботу. Народний депутат від ПР має знати, що вже 20 років поняття "податки" носить умовний характер, і їх розмір визначається податковим інспектором у вигляді пресловутого навантаження.
Єдине, чим ви можете заохотити підприємство – це не змушувати керівника відправляти своїх працівників у члени вашої партії. Цей документ може гарантувати перше робоче місце для молоді, тільки для молоді Партії регіонів, а не дітей простих людей. Черговий популізм знову працевлаштує їх батьків у крісла ВРУ.
Проте, Закон потрібен, а може, потрібна ціла низка документів. Необхідно вибудувати цілий механізм «введення» молодої людини в її потенційне робоче місце. Переступивши поріг навчального закладу, простий студент вже має знати свого роботодавця, роботодавець має впливати на формування стандартів освіти, вузи повинні служити вітчизняній економіці, виховуючи для неї конкурентні кадри.
При вузах мають бути створені опікунські чи наглядові ради з числа відповідних керівників підприємств, має бути розроблена відповідна національна стратегія забезпечення першим робочим місцем простого українського випускника. Держава має координувати питання збалансованості попиту та пропозиції на професії. Необхідно створити кредитні механізми для студентів, механізм ретельного моніторингу навчання учасника такої програми, створити іншу інфраструктуру: профільне агентство, партнерські банки, страхування ризиків роботодавця, практика, стажування, міжнародні обміни, додаткове спеціалізоване навчання. І це тільки частина необхідної роботи аби запрацював цей глобальний антикризовий механізм.
Очевидно, цього не буде в умовах, коли документ народжується під біг-борд чи передвиборчу листівку.