В кулуарах подейкують, що це була одна з принципових вимог Арсенія Яценюка, без задоволення якої він би не погодився на добровільну відставку. Мотиви прем’єра тут зрозумілі – гарно піти, зберегти обличчя і т.д. Але як можна виправдати парламент, якщо той все ж формально відмовиться від своєї попередньої оцінки? Адже подібні політичні маневри засвідчують одне: Верховна Рада – це бутафорія для політичних ігор, а не загальнопредставницький законодавчий орган. Бо якщо ми спростовуємо негативну оцінку, дану роботі уряду Яценюка, то навіщо відправляти чинний Кабмін у відставку? Виходить, для цього немає підстав, так як ми їх самі відміняємо. Прикрість викликає вже сама постановка цієї політичної вистави, адже більшість із тих депутатів, які поставили уряду двійку 16 лютого, тепер голосуватимуть фактично за схвалення його роботи. Після таких дій смішно навіть говорити про відновлення довіри суспільства до народних обранців.
Можливо, обурення з цього приводу виглядає наївним, оскільки й дитині зрозуміло, що мова йде про типові політичні ігри. Але якщо кожну політичну інтригу парламент обрамлятиме в постанову чи закон, то є всі шанси, що наступних виборів законодавці можуть не дочекатися. Їх переобере вулиця у доступний їй спосіб.