Я би хотів не погодитись з останнім твердженням і аргументувати все-таки, що саме Митний Союз є останньою соломинкою, яка може врятувати Віктора Януковича та його олігархів (особливо таких скоробагатьків часів правління Лідера, як Дмитро Фірташ, Юрій Іванющенко та деякі інші) від справедливого суду чи осуду з боку народу як на виборах, так і поза ними.
По-перше, твердження про те, що українським олігархам вигідна Євроінтеграція, не є однозначно правильним. Олігархи України не є класичними бізнесменами, які примножують свої статки шляхом росту конкурентоспроможності власних заводів та фабрик, впровадження нових продуктів, технологій, ідей та методів управління. Смію зазначити, що саме неринкові квазікримінальні механізми дозволяють їм займати у списку Форбса передові місця. Наприклад, Олександр Янукович чи Ринат Ахметов виграють тендери з одним учасником на гігантські суми – мільярди гривень. Проведення таким процедур закупівлі неможливе у країні Євосоюзу чи державі, яка претендує наблизитись до нього.
Відповідно сім’я Януковича та аналогічні «бізнесмени» тільки збідніють від вступу в ЄС. Чи зможе Ігор Коломойський монополізувати ринок авіаперевезень, а Дмитро Фірташ – хімічну галузь, якщо Україна піде Європейським шляхом? Відповідь, думаю, очевидна. Саме в Митному, а не Європейському Союзі наші герої і далі спокійно приватизовуватимуть зі значним дисконтом державне майно і надалі збагачуватимуться нелегальними, напівлегальними та неетичними способами. Всі ці віражі великих бізнесменів швидко б закінчились, якби Україна стала частиною Європи.
По-друге, комплекси дитинства та юності разом з феодальними поглядами і фобіями Віктора Януковича на світ визначають комфортною для нього ту політичну, соціальну та економічну систему відносин, яка склалася у країнах Митного Союзу. Ви ніколи не задумувались чому Ангела Меркель з чоловіком чи Девід Камерон з дружиною відпочивають за кордоном своєї батьківщини в порівняно з нашими можновладцями аскетичних умовах, а Віктор Янукович боїться виїздити дальше за південне узбережжя Криму? Обмежені можливості забезпечити відносини раби-государ (згадайте, наприклад, казуси з бронюванням цілого вагону в Японії) за межами України, параноїдальні страхи через послаблення безпеки в інших державах тощо пояснюють такі неприродні круговерті. В Європейському Союзі кожна людина є Людиною, а не рабом чи істотою нижчого сорту, як в азіатських авторитарних режимах і тираніях і тому рабів та феод культивувати тут важко.
Мы буде постепенно присоединяться к правилам Таможенного союза, ведь там сосредоточен огромный рынок для украинских товаров. Мы сделаем все, чтобы со странами Таможенного союза Украина имела гармоничные отношения не только в экономической, а и в гуманитарной, научной и социальной сферах
— Виктор Янукович
І по-третє, не за горами 2015 рік, до виборів залишилось всього два роки. Політична система країни узурпована, суди знищені, а економіка перебуває в летаргічному сні. Грошей на фінансування залежних від держави виборців та на всілякі бутафорські соціальні ініціативи немає. Оживити труп важко. Треба зупинити грабунок країни, запустити проведення болючих, але часто також і корисних для населення, але небезпечних для олігархів реформ і навчитися бути європейськими державними діячами, а не авторитарними диктаторами з минулого та позаминулого століть. На жаль, такий підхід суперечить досягненню власного комфорту і, що найголовніше, так хочеться залишатися бути государем та вершителем доль, зберегти багатство, яке ще в очах народу вважається награбованим на відміну від майна олігархів першої хвилі. Як же ж виграти при завідомо програшних умовах та недостатньо високому рейтингу? Правильно, вибори треба буде фальсифікувати. 99,98% явка в Чечні при обранні Путіна може стати реальністю в деяких областях України. Таке прощається, або й навіть заохочується в Митному Союзі, але не проходить в Європейському.
***
З великою ймовірністю можна стверджувати, що скоро Віктор Янукович всупереч волі прогресивної частини суспільства втягне Україну в сумнозвісний Митний Союз Росії, Білорусії та інших напівдиктаторських країн. Зупинити цей процес зможе тільки народ, який повинен виразити свою «фе» тиранічній азіатчині найрізноманітнішими способами і в першу чергу вийшовши на вуличні протести проти повернення у минуле. Надій на активність більшої частини суспільства мало. Але якщо проєвропейська еліта суспільства у разі скочення країни у провалля знайде собі місце у цивілізованому світі, то рядовим вчителям, лікарям, робітникам прийдеться мучитись у цій середньовічній країні, тому саме останні і повинні бути зацікавлені у європейському векторі і не відсиджуватися вдома, пасивно спостерігаючи за руйнуванням їх долі та майбутнього своїх дітей.
***
Наостанок хочу зазначити, що навіть за найнесприятливішого сценарію у XXI столітті не вдасться поневолити народ та жирувати на його шиї протягом довгого періоду часу. В Росії росте молода і ефективна опозиція на чолі з Алєксєєм Навальним, яка, думаю, встигне відправити Владіміра Путіна в небуття ще за його життя і не дасть йому чи його ставленику, як Брєжнєву, досидіти до фінального кінця. Як ефект доміно, завалиться білоруський радянський будиночок. В Україні активно розвиваються справжні політичні сили та громадянські рухи. То ж якщо Віктор Янукович не хоче долучитись до компанії майбутніх невдах, то повинен схаменутися і повести Україну в Європу, а тоді, можливо, і народ простить йому всі гріхи і залишить в підручниках історії як лідера, що не піддався на плотські спокуси, а подумав про благополуччя цілої української нації, кожної родини та найменшого громадянина країни.