Але, на жаль, міняється тільки назва. Я аналізую закон «Про особливості державної політики щодо забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях в Донецькій і Луганській областях» і розумію, що для Донбасу і решти України після 30 квітня не змінюється абсолютно нічого. Ні в підходах до управління військом і бойовими діями, ні в підходах до так званої сірої зони, ні в ставленні до людей у цій сірій зоні і на окупованих територіях.
Все залишиться, як і було. З’явиться лише нова словесна політична еквілібристика. На п’ятий рік війни українська влада займається лише перейменуваннями операції. Натомість до того часу у неї немає чіткого і єдиного плану з повернення окупованих територій і безпечної реінтеграції.
Що там казати? На п’ятий рік збройної агресії владні органи навіть не змогли назвати речі своїми іменами. Бо ніяка це не АТО. Ніяка не Операція об’єднаних сил. Це війна. Для всіх звичайних українців і для солдатів на фронті це жорстока і кривава війна. З тисячами загиблих, поранених і постраждалих.
На моє переконання, настав час називати речі своїми іменами. І приймати глибинний план безпечної реінтеграції окупованих територій.
Уже три роки ми з групою однодумців працюємо над таким планом. Зібралося широке коло представників міжнародних, національних, аналітичних, громадських інституцій. Наша команда оформлена у «Національну платформу «Діалог про мир та безпечну реінтеграцію». Поки українська влада цим питанням займається фрагментарно, ми напрацьовуємо цілісну програму вирішення проблеми війни і повернення окупованих територій (Донбасу і Криму). Починаючи від концепції, закінчуючи законопроектами і навіть підзаконними актами. Майбутній президент, який прийде на зміну нинішньому, зможе одразу, як тільки він займе посаду, використати ці серйозні глибинні наробки.
До роботи Національної платформи залучений фонд колишнього президента Фінляндії Марті Ахтісаарі, Human Rights Watch, швейцарські організації по вирішенню подібних конфліктів. Працюють дуже серйозні фахівці, які мають реальні відповіді на питання реінтеграції. Про діяльність нашої групи добре поінформовані у Посольствах США, Німеччини, інших держав.
Я вважаю, що головним виміром безпечної реінтеграції має стати ЛЮДИНА. У цьому питанні не можна оперувати інституційними підходами, поняттями територій кордонів чи стін. Все має відбуватися для людини і через людину.
Часто у нас говорять про повернення територій дуже абстрактно. Мовляв, Україна не контролює 46,2 тис. кв. км (7%) території. Економічні втрати України від анексії Росією Криму та війни на Донбасі (за даними аналітиків Atlantic Council) становлять щонайменше 100 млрд доларів.
У цих цифрах багато видовищності, але мало душі. Багато математики, але мало людської правди. Бо це так само понад 10 000 вбитих і майже 25 000 поранених від початку конфлікту на Донбасі (згідно з даними ООН). Це колосальні втрати серед мирного населення. Це мільйони тимчасово переміщених осіб. Мільйони людей, які не мають доступу до медицини.
Будь-який план, стратегія і тактика безпечної реінтеграції – це план, стратегія і тактика повернення забутої української людини.
Безпечна реінтеграція – це побудова процесу примирення не лише на інституційному рівні, а на рівні міжлюдських взаємин в першу чергу.
І не треба боятися міжлюдських комунікацій з тими, хто опинився по той бік лінії розмежування. Я тут пригадую перший телеміст між Вашингтоном і Москвою після завершення «холодної війни». Ох і з «любов’ю» спілкувалися американці та радянці. А чому б нам не влаштувати вже зараз такі прямі телемости Київ-Донецьк, Київ-Луганськ? Давайте подивимося один одному в очі і почнемо говорити. Так, спочатку буде дуже важко, неприємно. Але це можливість хоча б відкрити це спілкування.
Результат такого діалогу може стати міцнішим за будь-яку стіну, яку ми зведемо для власного захисту. Нам потрібна не просто стіна, через яку не проникне війна. А стіна, через яку буде просочуватися мир.
Тому переконаний, що влада має взяти на себе сміливість говорити саме про такі речі. А не замилювати людям очі пустими перейменуваннями і непотрібними законами.