У всіх цих ситуаціях очевидно, що сторони можуть звернутися до суду, щоб суддя вирішив справу. Однак для багатьох людей судовий процес – складний досвід. Судовий розгляд може бути дорогим та тривалим, а проблеми, що існують між сторонами, так і не вирішуються. Одна зі сторін, як правило, програє справу, і це викликає у неї дуже неприємне ставлення щодо іншої сторони. Особливо в ситуаціях, коли стосунки сторін будуть продовжуватися навіть після вирішення справи, можливо, що звернення до суду не буде найкращим варіантом. Наприклад, після розлучення колишнє подружжя з малими дітьми повинне буде домовитись щодо освіти та подальшого виховання дітей, сусіди повинні домовитись щодо спільної стіни саду чи іншого спільного майна, а будівельні компанії та постачальники, можливо, будуть зацікавлені продовжувати свої відносини, оскільки, крім цієї конкретної ситуації, постачальники надають високоякісні будівельні матеріали за дуже розумними цінами. Окрім того, очевидно, що внутрішні корпоративні спори також краще врегульовувати мирним шляхом, оскільки тим, хто у конфлікті, часто доводиться продовжувати працювати в компанії, як під час спору, так і після його врегулювання.
На щастя, є альтернативи судовому розгляду. Ці альтернативи зазвичай називаються „альтернативне вирішення спорів” або АВС, і однією з найвідоміших альтернатив є медіація. В Україні, як і скрізь, сторони спору мають право обрати медіацію у більшості справ, і їм, безперечно, слід запитати про таку можливість у свого адвоката або судді на самому початку судового розгляду. Сторони дізнаються, що в Україні є достатньо кваліфікованих медіаторів, які можуть їм допомогти ефективно вирішити спір так, щоб не псувати стосунки. Оскільки наразі не існує центрального веб-сайту медіаторів, сторони можуть використовувати веб-сайти окремих медіаторів та місцевих асоціацій медіаторів.
Для сторін, зацікавлених у медіації, значний інтерес може становити законопроект № 3504, зареєстрований у Верховній Раді України 19 травня 2020 року. Проект ЄС «Право-Justice» активно підтримує впровадження медіації в Україні. Автори цього законопроекту є членами експертної групи Проєкту, завдання якої – розробити варіанти рішень для ефективного та налагодженого впровадження медіації в Україні.
Відповідно до законопроекту, медіація – конфіденційна форма вирішення спорів, що відбувається не в суді, тобто, подалі від громадськості та преси, які зазвичай мають доступ до залів судового засідання. Громадськості та пресі не дозволяється знаходитися там, де відбувається медіація. Це, наприклад, цікаво для підприємств, які не хочуть відкрито обговорювати свої комерційні таємниці.
Медіація відбувається за участі нейтральної третьої сторони, яку називають медіатором. Медіатор допомагає сторонам мирно та швидко врегулювати спір, без тривалого та дорогого судового розгляду. Медіатор допомагає сторонам визначити питання, що стали причиною непорозумінь між ними, а також розглянути різні варіанти вирішення спору. Медіатор не вирішує питання по суті, як судді, а лише налагоджує дискусію між сторонами, дискусію, яка може охоплювати більше, ніж норми чинного законодавства, але, тим не менше, повинна відповідати обов'язковим правовим нормам. Такий підхід призводить до "наділення повноваженнями" сторін, оскільки врешті-решт самі сторони повинні вирішити спір; не держава в особі судді бере на себе контроль і вирішує. Таким чином можна уникнути неприємних почуттів, які часто залишаються після судового розгляду. Тому найчастіше сторонам краще активно уникати судового розгляду та брати участь у медіації щодо свого спору.
Медіація приваблива не лише для сторін, але й для судів та адвокатів. У багатьох юрисдикціях суди надають перевагу медіації, оскільки це допомагає їм зменшити кількість справ, які необхідно розглянути, і, як наслідок, судовий розгляд відбувається швидше. У багатьох юрисдикціях судді надають сторонам інформацію про медіацію. Таким чином, судді допомагають зменшити навантаження в суді, завдяки чому вони можуть виділити необхідний час на справи, які неможливо вирішити через медіацію або іншим способом.
Для адвокатів медіація корисна тим, що вони можуть надавати своїм клієнтам індивідуальні послуги саме для конкретного спору. Оскільки в медіації немає сторони, яка програє, адвокати можуть бути впевнені, що їхні клієнти будуть задоволені. У багатьох юрисдикціях адвокати навіть можуть виступають кваліфікованими медіаторами, успішний приклад цього – адвокати, які спеціалізуються на сімейному праві в Нідерландах. Такі адвокати зазвичай рекламують себе не тільки як адвокатів, але і як сімейних медіаторів, і це мало величезний успіх. Завдяки цьому надзвичайно скоротилася кількість розірвань шлюбу у судовому порядку в судах Нідерландів.
В ідеалі медіація взагалі замінює судові спори. Так відбувається тоді, коли сторони поінформовані про доступність медіації на ранній стадії, наприклад, такими правниками, як адвокати та інші надавачі правової допомоги. Однак може трапитися так, що сторони отримують інформацію про медіацію лише після передачі їх справи до суду, наприклад, якщо суддя вказує, що медіація – це гарна альтернатива судовому розгляду. За таких обставин медіація успішна тільки за умови, що можливо зупинити судову справу на строк, що буде достатнім для спроби врегулювати ситуацію через медіацію.
В Україні медіацію запровадили у великих містах. В деяких містах створено пілотні проекти та в приміщеннях судів виділено кабінети медіації. Це позитивний крок, і такі можливості також слід надавати в інших місцях. Очевидно, медіацію можна проводити у приміщеннях судів, але також можливо використовувати інші місця, що легко доступні для громадськості. В час пандемії COVID-19 також слід зробити можливим онлайн-медіацію через Інтернет. Так можна вирішити проблеми в областях, де недостатньо медіаторів.
Український законопроект може стати корисним інструментом для популяризації медіації. Він допомагає поінформувати широку громадськість про медіацію як альтернативу судовому розгляду, особливо за умови поєднання з адресованими цільовій аудиторії інформаційними кампаніями у ЗМІ. Судді, адвокати та інші надавачі правової допомоги, які інформують учасників судового процесу про можливість медіації, також мають вирішальне значення, їх потенціал можна розвивати через приділення уваги медіації на юридичних факультетах та в інших формах (постійної) юридичної освіти та підвищення кваліфікації. Очевидно, це не означає, що всіх юристів слід навчати бути медіаторами, але це означає, що вони повинні принаймні отримати деякі базові знання щодо цього виду вирішення спорів.
Офіційні веб-сайти судової та виконавчої влади також можна використовувати для розповсюдження інформації про медіацію. Окрім цього, відповідні веб-сайти можна пов'язати з центральним веб-сайтом, який ще потрібно створити, щоб забезпечити легкий доступ та публічність. Завдяки такому підходу громадськість може мати кращий вибір і, отже, обрати кваліфікованих медіаторів.
Враховуючи всі переваги медіації, вражає те, що в Україні вона використовується не так часто, як цього можна було б очікувати. Для вирішення цього питання законопроектом передбачено, що сторонам, які розпочали судове провадження, буде повернуто 60% судового збору, якщо вони оберуть медіацію. Потрібно вивчити подальші стимули, наприклад, безкоштовну медіацію у справах про неплатоспроможність. Також корисним може бути надання безоплатної правової допомоги незаможним сторонам, які хочуть скористатися медіацією. Підвищення рівня обізнаності суб'єктів господарювання про те, що медіація забезпечує конфіденційний спосіб вирішення спорів, може мати вирішальне значення, коли судовий процес стосується комерційної таємниці та інших делікатних питань. Нарешті, швидке виконання рішень може зробити медіацію привабливою. Це означало б, що угода, укладена за результатами медіації, що відповідає нормам законопроекту, повинна набути чинності в короткий період (наприклад, через затвердження угоди судом).
Співавтори:
Професор доктор Ремко ван Рі – міжнародний експерт Проєкту ЄС «Право-Justice». Він викладає порівняльний цивільний процес у Маастрихтському університеті (Нідерланди), бере участь у різних проектах реформування законодавства та у розробці європейських типових норм цивільного процесу в рамках УНІДРУА та Європейського інституту права.
Аліна Сергєєва – національний експерт Проєкту ЄС «Право-Justice». Вона – адво-кат та медіатор з великим досвідом роботи в адміністративному та комерційному праві, а також в галузі альтернативного вирішення спорів (АВС). Вона є членом ро-бочої групи Міністерства юстиції України з підготовки пропозицій щодо ратифікації Конвенції Організації Об'єднаних Націй "Про міжнародні угоди за результатами меді-ації ("Сінгапурська конвенція про медіацію") та законопроекту про медіацію.