«Богдан тільки ручкою помахав і сказав, що не вірить, що у тій труні його тато»

«Тепло, щирість, чуйність та любов, що нас втрьох так сильно огортала, добро, яке линуло від його блакитних очей неможливо забути», - перше, що говорить про свого чоловіка, загиблого в АТО підполковника Віктора Новіцького його дружина Наталія.

Жінка розповідає, що познайомилася з Віктором точнісінько як у кінофільмі «Засватали». Віктор на той час був розлученим, як і Наталія. «Дивовижно, але якихось 15 хвилин нашого спілкування після знайомства вистачило, для того, щоб зрозуміти, що наші серця забилися в такт, а відчуття віри в один одного і бажання завжди бути поруч не покидало нас у майбутньому ані на мить», - говорить дружина загиблого. За словами Наталії, після того, як вони отримали свідоцтво про шлюб, на небі того дня було дві веселки. Здавалося б, гарний знак на довге і щасливе життя. Але ж хто тоді міг уявити, що воно, для їх новоствореної родини, буде таким коротким. Горе спіткає нашу країну, почнеться війна і проллються сльози матерів, жінок та дітей, які отримають сумну звістку про загибель своїх коханих: синів, чоловіків і батьків.

Віктор Новіцький з самого дитинства мріяв бути військовим. Його мрія збулася. «Батьки мого чоловіка ніколи не були проти, аби Віктор став військовим, і я також пишалася ним. Адже він всього досягав самостійно і у свої молоді роки був вже підполковником», - розповідає Наталія Новіцька.

В родині Новіцьких ніколи не було секретів чи голосного слова, а виховуючи синочка Богдана, тато навчив його всього найнеобхіднішого для чоловіка: міцності духу, поваги до старших і жінок, майстерності робити чоловічу роботу, лагодити авто тощо. «До слова, він з Богданом проводив увесь свій вільний від служби час. Коли виходило, старався завжди прийти раніше з роботи, аби погратися із сином, почитати йому казки, сходити на прогулянку», - згадує дружина загиблого. Жінка розповідає, що на вихідні і на свята вони всі разом їздили на прогулянки у ліс, дуже любили рибалити.

З перших днів АТО на Сході країни, Віктор Новіцький перебував у зоні бойових дій. Телефонував додому не часто, бо вважав, що цим він тільки хвилюватиме свою сім’ю. А за ті короткі розмови, що були, чоловік тільки казав, що у нього все добре, запитував про справи у дружини та сина і обіцяв, що незабаром приїде у відпустку. «Коли Віктор приїхав, перше, що я помітила у його очах – смуток і біль. Напередодні загинув його найкращий друг. Ця ж відпустка стала для нього останньою нашою зустріччю. Проводжаючи його на війну я вірила, що все буде добре. А він, доїхавши до своєї бригади, востаннє мені зателефонував і сказав, аби я берегла нашого синочка і доки він там, ми можемо почуватися спокійно, адже українське військо і він нас захистить…», - стримуючі сльози розповідає Наталія.

А наступного ранку жінці зателефонували і повідомили страшну і трагічну звістку про загибель чоловіка. Колона військової техніки під час переміщення по території, яку контролювали сепаратисти, була обстріляна терористами з «Градів». Під час обстрілу було поранено бійця-контрактника однієї з механізованих бригад. Незважаючи на шквальний вогонь противника, Віктор Новіцький встиг надати пораненому першу медичну допомогу і відтягнути його у безпечне місце. На жаль, наступний снаряд обірвав життя самого героя.

Указом Президента України № 817/2014 від 21 жовтня 2014 року, «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», Віктор Новіцький нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно), а рішенням сесії Мукачівської міської ради від 28 травня 2015 р. нагороджений званням «Почесний громадянин міста Мукачева» (посмертно).

«Богданчик про все зрозумів, коли до нашого дому приїхало багато офіцерів. Вони привезли у труні нашого Віктора. Тоді я не розуміла, що діється, наче все у страшному сні. А синок, бідолашний, не плакав, все тримав у собі. До труни ми його так і не підвели, він тільки ручкою помахав і сказав, що не вірить, що у тій труні його тато», - говорить дружина загиблого.

Наталія Новіцька зізнається, що з часу загибелі Віктора її життя перевернулося догори дригом. «Дитина подорослішала вмить, а я для неї тепер і тато, і мама. Попри щоденний сум і біль, мушу йти далі, бо треба виростити і виховати сина. Жодного дня не минає, щоби ми не згадували тата. Ми поводимося так, ніби він поряд і з нами. Чекаємо на нього. Розум розуміє, що Віктор вже не повернеться, а серце все не відпускає», - розповідає Наталія.

Держава допомогла родині загиблого в АТО Віктора Новіцького: дружині Наталії та 12-річному сину Богдану надавши компенсацію. Живуть Наталія із сином у службовому житлі Віктора, яке їм дозволили приватизувати. Богдан зараз ходить до школи, і так як і батько мріє бути військовим. Хлопець швидко росте, тож потрібен сезонний одяг і взуття.

Давайте разом допоможемо родині загиблого героя АТО Віктора Новіцького.

НОВІЦЬКА НАТАЛІЯ АТТІЛІВНА 4188373027630927 (Райффайзен банк «Аваль»)

Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook, Twitter и Telegram