Тетяна Циганок познайомилась із майбутнім чоловік в університеті. Тоді Сергій навчався в тепер вже розформованому Київському інституті Сухопутних військ.«Старанність, відповідальність та бажання прийти на допомогу – це те, що характеризує мого Сергія. А ще він дуже любив дітей. Оскільки більшу частину життя забирала робота, вільні хвилини він старався проводити із нами. Багато подорожували. Буває, о 7 ранку встали, а Сергій вже вирішив, що їдемо на шашлики або в якусь мальовничу місцину. З ним ніколи не було сумно, а головне – завжди почували себе захищеними. А ще, Сергій любив стрибки з парашутом, які давали відчуття всеохоплюючої свободи», - розповідає Тетяна Циганок.
З початку бойових дій на Сході країни, полковник Сергій Циганок не міг спокійно спостерігати за подіями війни, каже вдова Тетяна: «Говорив, що треба їхати, налагоджувати зв'язок. Я його відговорювала, але доля розпорядилася інакше. Зараз я вже розумію, що інакше не могло бути, адже Сергій військовий і мусив захищати країну». У жовтні 2014 року, начальник 330-го центрального вузла фельд'єгерсько-поштового зв'язку Головного Штабу Збройних сил України, полковник Сергій Циганок приступив до виконання своїх обов’язків у зоні АТО. «Виконуючи функції командира частини, він щоденно виїздив із своїми підлеглими, ніколи не лишаючи їх самих. У нетривалих телефонних розмовах, Сергій мені зізнався, що знає Луганську та Донецьку області вже краще за рідну Київську», - пригадує вдова Тетяна. Один з таких виїздів завершився трагічно. Виїхавши на УАЗі в Дебальцеве, машина Сергія потрапила під обстріл поблизу села Логвинове у верхній частині «дебальцівського виступу» на трасі між м. Дебальцеве і м. Артемівськ (Донецька область).
«Того дня Сергій не виходив на зв'язок, а потім телефон був «поза зоною». Я одразу відчула щось недобре, хоча у Штабі переконували, що Сергій міг потрапити у полон. Пізніше я сама побачила в Інтернеті, що бойовики ДНР виклали посвідчення Сергія із текстом, що його, разом з іншими, хто знаходився у машині, було вбито. Завдяки волонтерам було знайдено тіло, а всі сумніви розвіялися, коли я приїхала до Дніпра на впізнання», - з болем розповідає вдова Тетяна Циганок.
Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).
Подружжя Циганків прожило удвох 16 щасливих років. Виховували двох синів Антона (2000 р.н.) і Артема (2004 р.н.). Все було добре, родина багато планувала і мріяла, та війна забрала найдорожче. Сини-підлітки залишились без батька, без його підтримки і поради. «Молодший син Артем, як дізнався про смерть батька, лежав, тримаючи у руках батькове фото плакав і постійно промовляв до нього: «Тату, тату..». Щодня його згадуємо. Дуже важко без нього», - говорить вдова Тетяна Циганок.
Прожити на пенсію по втраті годувальника у наш час важко, але родина старається. Однак є потреба в речах для дітей, адже незабаром вже перше вересня – початок нового навчального року. Тож давайте не залишати родину загиблого Героя Сергія Циганка наодинці із горем. Адже він віддав життя за кожного з нас.
ЦИГАНОК ТЕТЯНА ВАСИЛІВНА TETIANA TSYHANOK 4188370025824379 (Райффайзен банк Аваль)
ЛЮДИ ДОПОМАГАЮТЬ ЛЮДЯМ! КОМУ ДОПОМАГАЄШ ТИ?