У вівторок презентація відбулася в Сумській обласній клінічній лікарні, а наступного дня – в Тростянецькій центральній районній лікарні та Полтавській обласній клінічній лікарні ім. М.В. Скліфосовського. Як завжди, аудиторію ознайомили з історією, правовими засадами діяльності та здобутками ПДМШ, умовами роботи медиків-добровольців у місцях тимчасової дислокації військових частин, цивільних лікарнях у зоні АТО та на контрольних пунктах в'їзду-виїзду. Присутні також дізналися, що необхідно зробити, аби стати членом великої сім'ї пироговців.
Увагу до заходів проявили й представники влади. Участь у презентації в Сумах взяли заступник голови Сумської облдержадміністрації Ірина Купрейчик і начальник управління охорони здоров'я Сумської ОДА Сергій Бутенко, а в Тростянці – міський голова Юрій Бова.
На думку головного лікаря Сумської обласної клінічної лікарні Володимира Гороха, такі презентації, коли відбувається безпосереднє спілкування з медиками, є значно дієвішим за розсилку сухих інформаційних листів чи наказів.
Як зауважив Геннадій Друзенко, після презентацій помітно зростає кількість заповнених форм запису в добровольці, насамперед медиками регіонів, де ці презентації відбулися. Так, з поданих сьогодні чотирьох анкет (станом на восьму вечора) одна – від лікаря із сумської області та одна – від інтерна з Полтави.
Подання анкети – перший крок на шляху до участі в благородній місії ПДМШ. І хоча на кожній презентації Друзенко наголошує, що заповнення форми не несе в собі жодних юридичних чи моральних обов'язків, зрозуміло, що рішення відправитися працювати в зону АТО – хай навіть у цивільну лікарню й лише на місяць – не є простим. Треба вирвати себе зі звичних комфортних умов, та й певні острахи, мабуть, існують. То як стати добровольцем ПДМШ, якщо "і хочеться, і …"?
Інна Аміньєва, психотерапевт, учасник ротації ПДМШ влітку 2015 року:
Усі сумніваються, і зробити перший крок завжди найважче.
Людина має спочатку розібратися, чого, власне, вона боїться? Наприклад, бути соціально незахищеною, або що її не зрозуміють рідні та знайомі, або що у неї щось не вийде.
У презентації Друзенка чудово розкрита тема соціального захисту пироговця, захисту його життя та здоров'я. Можу це підтвердити з власного досвіду. На час відрядження за медиком зберігається заробітна плата і місце роботи. До того ж він отримує право на певні пільги.
Якщо мова йде про страх типу "а що скажуть рідні?", з ними треба порадитись. Якщо вони проти, мабуть, не варто їхати одразу. Можна з ними говорити, поступово готувати. І якщо на найближчу ротацію вони не готові, то будуть готові до наступної – зживуться з цією думкою, якщо бачитимуть, що ви налаштовані поїхати.
Якщо ж це – страх виявитися професійно неспроможним, то людина там не буде одна. Поруч будуть фахівці, які у складі ПДМШ працюють уже не першу ротацію, інші фахівці, з якими можна порадитись і багато чому навчитися. Слід пам'ятати, що ми вчимося все життя. А ще кажуть: "Очі бояться, а руки роблять". Я теж боялася, коли почала консультувати військових, адже я не є військовим психологом. Бійці мене навчили.