Кілька днів тому Міністерство фінансів оприлюднило результати використання регіонами і окремими територіальними громадами освітньої субвенції. В місті це спричинило неабиякий резонанс. Адже Ірпінь опинився на одній із найнижчих сходинок за обсягом використаних коштів на одного учня. В той час, як в середньому по країні обсяг витраченого на одного школяра становить 21,3 тис грн. на рік, в Ірпені видатки вдвічі (!) менші – 10,9 тис. грн.
Колишній мер і кандидат в депутати Володимир Карплюк звинуватив місцеві ЗМІ в маніпуляціях. Мовляв, насправді це добре: кошти не крадуться, використовуються ефективно, а рівень освітніх послуг в місті – набагато вищий, ніж в багатьох інших регіонах. Тому «мало» - не означає «погано».
Оскільки Володимир Карплюк іде до Верховної ради, то вочевидь повинен бути готовим до більш прискіпливої уваги до своїх слів. І не зводити свої виправдання до обману у розрахунку, що широка громадськість за межами Ірпеня не знає про реальну ситуацією з освітою.
Адже насправді низький рівень витрат у перерахунку на одного учня свідчить не про ефективність використання коштів, а про суттєве перевантаження шкіл і катастрофічно малий обсяг грошей, який виділяється на їхнє навчання. Особливо у порівнянні із постійним зростанням загального розміру міського бюджету у результаті реформи децентралізації, яким так любить маніпулювати Карплюк.
За різними оцінками, Ірпінь потребує щонайменше 2-3 нових шкіл. Це б трохи послабило напругу – але лише у випадку, якщо їх відкрити і ввести в експлуатацію уже у вересні цього року. Темпи неконтрольованого перетворення Ірпеня на бетонне гетто настільки стрімкі, що по 3-4 нових школи тут має з’являтися кожні 2-3 роки. Звичайно, таких планів у міської влади немає і таких коштів у бюджет вона не закладає.
Міністерство освіти і науки дає недвозначну відповідь на питання, хто має фінансувати будівництво нових шкіл – це має робитися коштом місцевого бюджету. Що роблять в Ірпені? Навіть ту єдину школу, яку обіцяли збудувати на місці незаконної забудови заплави річки і яка в результаті «переросла» в житлові масиви – збиралися звести коштом приватного інвестора. І навіть пишались, що грошей з бюджету не візьмуть. Натомість витрачаються на «рюшики» - пам’ятники, площі, набережну.
Про вимогу до забудовників виконувати свої обов’язки і зводити об’єкти соціальної інфраструктури геть не йдеться. Люди вимушені писати петиції – проте вони ігноруються – аби отримати стандартний (не преміальний) об’єкт, необхідний для комфортного життя в місті.
Можливо для когось це буде новиною, але в Ірпені немає будівельних компаній в класичному розумінні. Тут будують в абсолютній більшості випадків приватні особи. І будують приватні будинки, а не багатоповерхівки, які потім затуляють сонце, а подекуди і небо. При цьому згадані “приватні особи” ухиляються від сплати податків – і від сплати реального пайового внеску, а також – від повноцінного вкладу в розвиток соціальних об’єктів. Ці «забудовники» - переважно найближче оточення Карплюка і депутати міської ради. Тому вимагати від них нових шкіл – це фактично утопія.
Ба більше - на інші освітні проекти, на яких влада Ірпеня так любить піаритися, батьки вимушені здавати кошти з власної кишені. Ремонти, харчування, додаткові гуртки, розрекламований басейн – все, що було обіцяно ірпенчанам як частина стандартної соціальної інфраструктури комфортного міста – не лише таким не виявилось, а й лягло на плечі самих мешканців Ірпеня. За нещодавнє підвищення цін на харчування в школах батьки навіть змушені були подати на Карплюка до суду.
Навіщо Карплюку маніпулювати фактами і малювати «віртуальний Ірпінь» для зовнішньої аудиторії – цілком зрозуміло. В майбутній Верховній раді, куди він тікає від десятка кримінальних проваджень у пошуках недоторканності – Карплюк збирається позиціонуватися як ефективний міський менеджер. Проте Володимир Андрійович не враховує того факту, що балотуватися йому доведеться на окрузі, де про його «добрі справи» відомо кожній собаці. І наслідки його діяльності відчувають тисячі батьків, змушених вранці відводити своїх дітей до переповненої школи, їхати після цього розбитими дорогами повз низку недобудов, безпеку інвестицій в які гарантував громадянам особисто Карплюк.