До Буцніва з автовокзалу їздять маршрутки, але рідко. Частіше вони їдуть до села Острів або висаджують на трасі біля Великої Березовиці. Їхати хвилин 30. Також можна дістатися попуткою або власною машиною, бо дорога хороша.
Я доїхав до Острова та пішов пішки, хвилин 20.
Біля річки Серет розташовується кафе з назвою “Магадан”. Мені одразу згадалась пісня “Магадан. Значит опять домой..” і аж засумувалось за юністю. Цікаво, чим керувався власник, коли називав так кафе?
В Острові є будівля, про якої немає жодної інформації (і я не зміг знайти актуальну інформацію про місцеву раду, де могли б прояснити ситуацію). На гугл карті пишуть, що це костел, але не дуже схоже. Виглядає як якась стара церква, перероблена під склад, або cклад, перероблений під церкву.
Цікаво, що в селі також є меморіальні таблички. Наприклад Мирону Кордубі - публіцисту, делегату Української національної ради ЗУНР.
По дорозі зустрілась церква святого архистратига Михаїла. Дерев'яною її збудували у далекому ХVI столітті, потім вона згоріла, і у 1881 році її відбудували знову. З 80-х років минулого століття тут відновили богослужіння, спочатку вони були підпільними.
Перша з пам'яток Буцніва — арковий залізничний міст-віадук, збудований у 1895-1897 роках з каменю місцевої скелі. Чому його будували? Я прочитав, що Гасбурги планували поєднати залізницею Адріатичне море з Чорним, і віадук був частиною цього плану. Під час Першої світової війни росіяни частково його зруйнували відступаючи, а поляки у 1930 році відновили, давши гарантію на 80 років. Коли я був у Буцніві на віадуку саме працювали колійники. Менше поїздів під час карантину — більше часу для ремонту колій.
Дорогою до другої пам'ятки архітерктури помітив цікаве оголошення в магазині :)
Прямо під дорогою стоїть костел-усипальня Серватовських, а нині - церква Церква святих апостолів Петра і Павла. Храм будували у 1887-88 роках, керував будівництвом на той час відомий Іван Левинський, а проектував не менш відомий львівський архітектор Юліан Захаревич. В костелі також був орган. Під час Першої світової війни частково зруйнований, у 1922—1923 — відреставрований. За радянської влади тут був зерносклад, потім сховище для міндобрив. У 1993 році церкву повернули парафіянам.
Цікаві два села поруч з Тернополем. Однозначно варто відвідати!