ГлавнаяБлогиБлог Ольги Будник

Політичне представництво: кого ми обрали в ради?

Вибори – це своєрідний екзамен: як для політиків, так і для виборців. Такий «зріз знань» дає нам розуміння того, наскільки якісні рішення приймаються політиками при владі, чи ефективно їх втілюють в життя та комунікують з суспільством, а також яку альтернативу пропонує опозиція.

Фото: EPA/UPG

Результати складніші, ніж просто оцінка. Місцеві вибори-2020 року дали чітко зрозуміти, що українці не надто вірять в те, що їх голос здатен щось змінити в державі. Рекордно низька явка, нова виборча система, квоти та відсотки зіграли з багатьма кандидатами злий жарт та позбавили їх шансу на участь в місцевому самоврядуванні. Все це різною мірою вплинуло на те, наскільки якісно та ефективно будуть представлені інтереси та вирішені проблеми українського суспільства у місцевих радах.

Ми задалися питанням: як взагалі можна визначити, наскільки вдало ми обираємо представників своїх інтересів? Тобто яку якість політичного представництва маємо? Адже важливо не лише звертати увагу на кандидатів та їх політичні програми перед виборами. Також необхідно розуміти, до чого призводить наш вибір і чому. Адже ми обираємо людей, які представлятимуть наші інтереси в місцевих громадах на цілих п'ять років.

Для такої аналітики важливо сформувати параметри: як ми будемо вимірювати зміну політичного представництва. Для аналізу було виділені такі важливі категорії:

Молодіжне представництво серед обраних депутатів

Минулих місцевих виборів лише 26% молоді віком 18-35 років стали депутатами міських рад. Чому склалася така ситуація? Один з найбільш вірогідних шляхів потрапити в політику - бути членом молодіжного крила партії. Тому ми вирішили дізнатися, скільки партій мають активні молодіжки: проаналізували 50 українських партій, які отримали найбільшу кількість мандатів у місцевому самоврядуванні за останні 10 років. Принаймні 28 з них згадують про молодіжні організації, щонайменше 2 молодіжки мають офіційний сайт, а 15 - Facebook-сторінки (лише від двох ми отримали відповідь); щонайменше 8 - офіційно зареєстровані через Мін’юст. Тобто, розвинених молодіжок, з якими легко зв’язатися, в Україні не так багато. Як наслідок, в деяких містах молоді до 29 років взагалі немає в радах - наприклад, в Нікополі (Дніпропетровська обл) та Слов’янську. Що втрачає держава від низького рівня політичної участі молоді в політиці?

Жіноче представництво в депутатському корпусі

У 2020 році було оновлено виборчий кодекс: впроваджено 40-відсоткову гендерну квоту в списках кандидатів від партій, згідно якої встановлено співвідношення гендерного представництва – не менше двох осіб кожної статі серед кожної п’ятірки депутатів єдиних списків. Здебільшого, жінкам діставалися 4 або 5 місце в першій п’ятірці, а перша трійка місць разом із очільництвом списку - чоловікам. Як наслідок, у радах міських громад із населенням понад 100 000 лише 31% - жінки. З одного боку, це на 50% більше, ніж минулого року. З іншого, це менше, ніж загальна частка місцевого населення - 54%. Що може отримати державна та місцева політика при наявності жіночого представництва в радах?

Чи працює інститут політичної репутації в Україні

Ми вже звикли, що є тенденція перетоку депутатів до провладних партій і в українському суспільстві майже немає ідеологічних партій. До того ж, є категорія партій-одноденок, які створюються під хвилю запитів суспільства, але потім зникають з політичної арени. Отже, перехід з партії до партії може відбутися не в межах ідеологічних рамок, просто залежати від політичної кон’юнктури. Та що дає такий підхід в довгостроковій перспективі: шанси запровадити ефективні рішення, чи розчарування для населення?

Професійний досвід депутатів

Часи та цінності змінюються. Періодично з’являється запит на нові обличчя: такі, що взагалі не були дотичні до політики. Депутати представляють наші інтереси, тож серед них мають бути профільні фахівці: наприклад, освітяни, медики, економісти, будівельники, представники інших галузей. З іншого боку, з'явилися нові затребувані суспільством і часом політики, які виросли з місцевих блогерів та активістів. Отже, звідки приходять депутати - як працюють соціальні ліфти? Чи багато серед обранців тих, які мають політичний, управлінський досвід і наскільки він важливий? Політик - це професія, покликання чи випадкове працевлаштування? Чи дійсно державою може управляти кожен? Кухонна політика, диванні експерти чи професійний та елітний курс підготовки державних службовців: кого врешті-решт обирати?

Ретроспектива аналізу – 10 років: домайданні, майданні та постмайданні тенденції. Ця інформація допоможе глибше розібратися, кого українці обирали в місцеві ради і на які типи політичних образів є попит у населення. За оцінками політичних оглядачів та аналітиків, результати останніх президентських та парламентських виборів в Україні показали, що у суспільства є запит на нові типажі політиків: на противагу тим, на які вже був запит (зокрема, “сильна рука”, “господарник”, “батько нації” тощо). На нашу думку, процес суспільного “пошуку” привабливих політичних образів ще триває. За зовнішніми ознаками в світі спектр політиків включає цілий ряд образів, які в Україні самі політики рідко використовують, але на які є прихований запит. Саме тому, за результатами соціологічного дослідження, яке проводить Дослідницька агенція Fama, будуть представлені типажі політиків, на які є запит серед виборців.

Шукаючи та пропонуючи відповіді на ці та інші запитання, ми хочемо вивести політичні дискусії за межі політичних технологій. Якість політики особливо залежить від якості політичного представництва.

Вважаємо, політика – така ж професійна діяльність, яка потребує не лише амбіцій, а й ґрунтовних знань і розумінь державотворення на всіх рівнях. І в неї мають бути стандарти. Ми пропонуємо обговорити їх з політичними експертами, учасниками політичних процесів на всіх рівнях! Тому запрошую до якісних політичних дискусій в рамках серії ефірів Eidos talks.

Ольга Будник Ольга Будник , Виконавчий директор Центру "Ейдос"
Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook, Twitter и Telegram