Головна пам'ятка міста - собор Різдва Богородиці, збудована в 1753-1762 роках за проектом Растреллі за ініціативи родини Розумовських. Під час Другої світової війни в соборі містилися табір військовополонених і стайня. Після її закінчення в приміщенні храму зробили склад для продовольчих товарів. Сам храм знаходиться у хорошому стані і, схоже, є центром міста. Поки я гуляв поруч, до собору приїхало дві групи туристів. Ходить легенда, що з його дзвіниці видно Київ та Чернігів. Я не перевіряв, але раптом якщо ви приїдете в Козелець з біноклем - відпишіть мені про результати експерименту.
В парку, що росте поруч з собором, розташовується колишня полкова канцелярія - збережена адміністративна будівля козацьких полків XVIIІ ст. побудови. У 1918-1958 роках у будинку розташовувалося НКВС, а у підвальному приміщенні - в'язниця. Під час Другої світової пам'ятку використовувало Гестапо. У 1958 році будівлю реставрували, й до цього часу там розташовується центральна дитяча бібліотека району.
Біля полкової канцелярії розташований центральний міський парк, де під час мого візиту відпочивали як діти з батьками, так і любителі випити.
За два квартали приватного сектора, на березі річки Остер я знайшов ще одну історичну пам'ятку - Миколаївську козацьку церкву, збудовану в 1781-1784 роках на кошти священика Тарловського та парафіян. Вона розташовувалася на південній межі давньої фортеці на місці старішої дерев'яної церкви.
В центрі міста є декілька цікавих, але не історичних споруд. Це будівля колишнього кінотеатру, типово радянська пошта з цікавим орнаментом, музей історії ткацтва Чернігівщини і будинок побуту.
Навпроти будинку побуду знаходиться ще одна історична церква - Вознесенська. Збудована у 1866-1874 роках, вона зараз знаходиться на реставрації. У 1988 році приміщення церкви віддали під музей історії ткацтва Чернігівщини. У 2006 році у церкві спробували відслужити богослужіння УПЦ КП, але "московські" попи були категорично проти. У 2017 році православні Київського патріархату змогли добитися передачі собі цієї церкви.
Зупинитися перекусити у місті я наважився лише у супермаркеті міста, бо вигляд генделиків у центрі не викликав довіру. Перед містом є заправки, де також можна поїсти.
Після перекусу я відправився оглянути останню історичну споруду міста - садибу "Покорщина". Це один з найдавніших садибних комплексів Лівобережної України, що збереглися. Головний будинок садиби звели у середині XVIII ст., його декілька разів перебудовували, але первісні риси збереглися досі. Будинок опалювався печами та грубками, викладеними поліхромними розмальованими кахлями.
Велике питання, як довго садиба залишиться такою, тому що там постійно живуть різні асоціальні елементи, які за 10 гривень на пачку сигарет провели мені екскурсію. Це була, мабуть, найнебезпечніша моя екскурсія, до того ж я був без засобів самозахисту. Але, на щастя обійшлося, мене не пограбували і не побили. Що зараз робиться в садибі — дивіться самі.
На прогулянку містом вистачить декілька годин, ще години півтори їде маршрутне таксі з Києва. Вартість проїзду - 50 гривень. Можна спробувати дістатися попуткою за таку ж вартість.