Децентралізація
Ця тема чи не найбільше стосується місцевого самоврядування. Переважна більшість присутніх у залі представників місцевої влади готові до перспективи у вигляді нової сітки територіального устрою. Мова про повсюдність територіальних громад з 2020 року. Але ми, представники місцевого самоврядування, маємо готуватися і до завершення адміністративної реформи. На останньому зібранні в Києві, що мало місце грудні 2018 року, ми почули від керівництва держави дорожню карту.
Її результат – кардинальна зміна повноважень другого рівня, фактичний демонтаж із передачею в ОТГ функцій районів. Але також результатом має бути і передача повноважень обласних адміністрацій виконкому обласної ради. Ми на двох з головою Львівської ОДА Олегом Синюткою абсолютно в робочому режимі обговорюємо цей шлях, переважна більшість працівників середньої ланки теж про це знає. Але ми також знаємо і про те, що для завершення передачі повноважень від виконавчих органів обласного і районного рівня місцевому самоврядуванню недостатнім є лише крок у вигляді закону про новий адміністративно-територіальний устрій. Потрібен розв’язок питання змін до Конституції, які остаточно закріплять зміни у відносинах влади, на які, маю розрахунок, здатен лише нинішній парламент. І тут, власне, мова не про Львівщину, саме в нас, переконаний, за будь-якого сценарію відносини між гілками влади складатимуться добре. В інший спосіб – якісних змін за рахунок процесів децентралізації на другому і третьому рівні самоврядування чекати не доводиться.
Рух до ЄС
Саме в русі до Європейського Союзу, на моє переконання, криється головний ресурс розвитку у всіх сферах для місцевого самоврядування.
Перспектива членства в ЄС – це перспектива частково чи повністю бути включеними в програми європейських фондів, що призведе до якісних змін і навіть стрибків у регіональному розвитку. Ми активно готуємося до роботи з коштами ЄС за регламентами, визначеними Єврокомісією. Наша область – лідер після Києва з проектів міжнародної технічної допомоги.
Наприклад, у рамках Програми транскордонного співробітництва Польща – Білорусь – Україна 2014-2020 із загальної кількості проектів-переможців – 65 – Львівщина присутня у 24 проектах. А це 37% від загальної кількості проектів, 63% від проектів за участі українських партнерів. Відтак із загального обсягу гранту ЄС – 109,43 млн євро:
для України маємо – 24,55 млн євро, у т.ч. для Львівщини – 16,22 млн євро (15% від загального обсягу, 66% від обсягу гранту для українських областей).
Ми довели, що здатні бути прикладом для всіх інших регіонів Карпат. Крім того, розвиваємо з ними горизонтальні партнерські стосунки і спільно підвищуємо інституційну спроможність за рахунок невеликих проектів регіонального розвитку коштом програм ЄС.
Але. Ті можливості інструментів у вигляді програм добросусідства, до котрих мають доступ прикордонні області разом зі Львівщиною, є реально обмеженими. А потреба навчитися працювати за правилами ЄС з їх коштами є надзвичайно великою.
Користуючись нагодою, звернувся до найвищого керівництва держави з проханням спрямувати зусилля на те, щоби переконати Єврокомісію у наступній європейській перспективі з 2021 року створити для нас, прикордонних областей, окремий інструмент у вигляді цільової програми. Яка б діяла за принципом регіональних операційних програм і включала б грантову складову на невеликі, за європейськими мірками, проекти регіонального розвитку. І мала б другий блок, якого на сьогодні надзвичайно бракує обмеженим місцевим бюджетам – кошик підтримки підприємницьких ініціатив із дотаціями на інновації та просування місцевого виробленого продукту у всіх сферах економіки.
Нагадаю, така цільова програма для Донецької і Луганської областей уже працює. А зараз ми просимо очільників держави допомогти втілити таку ж ідею для чотирьох регіонів, об’єднаних Українськими Карпатами на чолі з Львівщиною, звісно. Це був би пілотний проект із регіонального розвитку на виконання угоди про Асоціацію.
Можливості за рахунок руху до НАТО
Отже, не тільки з міркувань власне військової безпеки, що є суттю членства в оборонному союзі, а й з точки зору регіонального розвитку Львівщина відіграє надзвичайно важливу роль. У великому геополітичному протистоянні з російським агресором на Сході – наша область є тим важливим стратегічним тилом та великою воєнною базою для підготовки усіх видів військ – на Заході.
На мою думку, ефективні перетворення українського війська неможливі без якісного злагодження підрозділів, у першу чергу на полігонах. Інфраструктура Яворівського полігону потребує подальшого розвитку і підтримки з боку держави. Розбудова військових містечок, будівництво повноцінного житла для офіцерського складу та обслуговування гарнізонів – це тисячі робочих місць на Львівщині у тривалій перспективі на найближчі 5-10 років. А значить, – це джерела розвитку.
У цих питаннях – чимало підводних каменів: застаріла нормативна база стримує темпи перетворень, а небажання вносити в адміністративні процедури суттєві зміни хоронить або безнадійно затягує реалізацію навіть дуже добрих і потрібних ідей.
На місцях часто видніше як вирішити проблеми, ніж високопосадовцям у Києві, ми не боїмося про це голосно заявляти.
Упевнений, що розбудова військової інфраструктури Яворівського полігону та Національної академії сухопутних військ повинна бути під постійною опікою Верховного Головнокомандувача.
Розбудова армії, рух до ЄС і НАТО та підтримка децентралізаційних перетворень – це те, що найбільше потрібно сьогодні в Україні в умовах стрімких загальносвітових змін і глобальних викликів безпеки.
Переконаний, нас усіх чекає велике майбутнє!