На моє глибоке переконання, і це є мета мого послання, чергове ігнорування політиками країн ЄС євроінтеграційних мрій українського народу, а не його нинішньої владної верхівки, стане черговим геополітичним прорахунком Європейського Союзу. Від цього постраждає як Європа, так і Україна.
Відкритий лист Голові Європейської Ради Герману Ван РОМПЕЮ та Президенту Європейської Комісії Жозе Мануелю Дурану БАРРОЗУ
Шановні панове,
Останні події навколо колишнього Прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко висвітлили низку доволі небезпечних геополітичних тенденцій, подолання яких у майбутньому дуже дорого коштуватиме як українському народу, так і Європейському Союзу. Саме це я хотів би порушити у своєму листі до Вас, пане Президенте.
8 років тому, а саме 1 травня 2004 року відбулося найбільше за кількістю країн розширення Європейського Союзу. Це було важливе геополітичне рішення Брюсселю, оскільки до цієї хвилі потрапили країни колишнього Варшавського договору, які протягом багатьох десятиліть складали опору радянського режиму в Центральній Європі. Довівши свою європейську приналежність, вони стали невід’ємною частиною об’єднаної Європи.
Після Помаранчевої революції 2004 року, коли український народ довів усьому світу свою політичну зрілість, ми, на жаль, не отримали від Європейського Союзу сигналів про приєднання до цього клубу високорозвинутих держав. Це була перша геополітична помилка Євросоюзу, яка відкинула України на роки назад у питанні європейської інтеграції.
Зараз, я переконаний, Європейський Союз стоїть на порозі повтору цього геополітичного прорахунку. Як лідер Радикальної партії, яка знаходиться в опозиції до існуючої влади, я поділяю точку зору більшості європейських політиків, які вважають неприпустимими політичні репресії та терор проти представників опозиційних сил та колишніх урядовців. Однак чи стануть ці репресії меншими або зникнуть взагалі, якщо сьогодні відштовхнути Україну від європейських інтеграційних процесів?
Сигнал про готовність ЄС підписати з Україною Угоду про асоціацію потрібен зараз не стільки владі – вона все рівно приречена на поразку та відмирання, скільки пересічним українських громадянам, молоді, представникам бізнесу, які прагнуть будувати Європу в себе вдома. Власне, вже будують, хоча й не такими швидкими темпами, як би нам хотілося.
Не підписати Угоду про асоціацію сьогодні – це означає отримати ще більш узурповану владу завтра, а також посилення дій Росії з втягування України до інтеграційних процесів на теренах СНД. Маю на увазі, перш за все, Митний союз, Єдиний економічний простір та Євразійський Союз.
Якщо Угода про асоціацію з ЄС не буде підписана ближчим часом (підписана, а не ратифікована) – наприклад під час проведення чергового Саміту Україна-ЄС у грудні цього року – тоді термін та перспективи її підписання стануть дуже примарними. За умов відсутності в Росії сильної внутрішньої опозиції, а також продовження залежності світу від російських нафти та газу, я практично зі стовідсотковою гарантією можу сказати, що ми завалимося на Схід, втративши при цьому нинішній політичний баланс.
Отже, подумайте тричі, перш ніж зробити чергову заяву про те, що народ України не готовий до статусу асоційованого члена Європейського Союзу. Не наважившись на цей крок сьогодні, завтра усі ми будемо платити потрійну ціну за те, щоб відіграти ситуацію назад.
Ми в Україні віримо у власні сили, яких достатньо для опору нинішній антидемократичній владі. Ми також хочемо вірити у далекоглядність європейських політиків, здатних мислити категоріями не лише дня сьогоднішнього, але й близького та далекого майбутнього.
З глибокою повагою,
Олег Ляшко,
Лідер Радикальної партії