За різними опитуваннями, плани виїхати на роботу в інші країни мають щонайменше 8% наших громадян, а це ще 3 млн. чоловік. Якщо раніше основну частку трудових мігрантів складали сезонні працівники, то сьогодні до них додалися студенти (Польща, Чехія, Німеччина), а також висококваліфіковані спеціалісти (програмісти, інженери – країни ЄС, США).
Висновок – ми втрачаємо людський капітал.
Фактично, ключову конкурентну перевагу у сучасному світі, де нові технології цінуються набагато більше за сировинні ресурси.
Наші сусіди, зокрема, Польща, Чехія та інші країни Центральної та Східної Європи, проводять цілеспрямовану політику залучення українських кваліфікованих працівників. Після того, як вони стали членами ЄС, багато місцевих спеціалістів поїхали в Німеччину, Великобританію, Нідерланди, де рівень зарплат вищий. Виник дефіцит, який сусідні країни воліють заповнювати за рахунок України.
Навіть Bloomberg звернув увагу на те, що «українці стали справжнім порятунком для багатьох компаній Східної Європи». Зокрема, Польщі, де кількість вакантних робочих місць в третьому кварталі 2015 року досягло рекордної позначки в 73 тис. І Чехії, де станом на кінець першого кварталу 2016 року вільними залишаються понад 117 тис. вакансій.
Отже, вже зараз можна прогнозувати – питання трудової міграції стане одним з ключових в найближчі кілька років.
Для нас воно несе цілу низку загроз та викликів:
- зменшення кількості працездатного населення. Вже сьогодні на одного працюючого приходить один пенсіонер, а зі збільшенням трудових мігрантів ця статистика погіршиться, відповідно, зросте тиск на Пенсійний фонд;
- зростання дефіциту кваліфікованих працівників. Знайти хороші кадри, особливо інженерів, технологів, зварювальників та інших, і сьогодні непросто. З часом ця проблема може ще більше загостритися;
- збільшення неповних сімей. Дуже часто за кордон їде один із батьків, з часом це призводить до проблем і навіть розлучень. А якщо обоє виїжджають за кордон в Україні, як правило, залишаються діти. Це накладає відбиток на їх майбутньому.
Таким чином, відсутність адекватних заходів, які б створили можливості для самореалізації в Україні, зменшить наші шанси на економічний розвиток.
Щоб надолужити втрачене за останні 10-15 років, нам потрібне зростання як мінімум в 6-8% щороку. А як досягнути таких показників? Лише через створення цивілізованих правил і умов для тих, хто хоче працювати в Україні.
Ми всі, – депутати, президент, урядовці, – зобов’язані приймати рішення з оцінкою збереження та створення за рахунок них робочих місць. Україна повинна забезпечити своїх громадян робочими місцями з достойною оплатою праці.