Винятком є хіба що «Регіони». Новостійна стрічка рясніє повідомленнями на кшталт того, як депутат-«регіонал» (варіант: чиновник-«регіонал») уникнув відповідальності за скоєне ДТП. Винуватцем якого був він сам або ж його син (донька / кум / брат / сват чи навіть піарщик – бувало і таке). Мажори за кермом дорогущих авто, їхнє молодецтво на трасі – одна з найпоширеніших варіацій на задану тему. Підвид свинства – загул котрогось з «синків» з усіма супровідними наслідками.
Інший сюжет – позови до ЗМІ. Тут «регіонали» також відзначені. Я навіть зумисне не зачіпаю підтриманий ПР закон «про наклеп». Скандалів не бракувало і до того. Найрізноманітніших. І тих, коли видання пресингують через суди. І тих, коли охорона котрогось з великих «бонз» заважає журналістам працювати, вириває мікрофони, розбиває камери.
Які іще очевидні вигоди від вступу політика до ПР? Крім шлунково-кар’єрних? Наприклад, можливість анулювати судимість. Я зараз говорю не про обличчя цієї партії номер один. Виявилося, що один з київських кандидатів-мажоритарників пройшов аналогічний шлях, і «номер один» виявився аж ніяк не один, даруйте за тавтологію…
До речі, про мажоритарників. У потрібні моменти «регіонали» «нічтоже сумняшеся» зрікаються рідної партії. (Все таки Київ – місто «помаранчеве»). Тоді на їхніх бігбордах назва ПР друкується дрібними і непомітно-сором’язливими літерами, а кілометри агітаційної площі займає позиціонування себе як начебто самовисуванця.
Эти так называемые самовыдвиженцы подписывают соглашения с Партией регионов о вступлении во фракцию Партии регионов после победы на выборах
Бо приналежність до провладної структури не завжди приносить зиск: тоді її (цю структуру) можна й вимкнути, як «лампочку Ілліча». Ось така мораль виходців з ПР. Коли незручно, свій «компрометуючий» зв'язок вони не світять, коли зручно – вмикають на повну потужність.
Можна, звісно, детальніше зачепити тему виборів і тих інструментів впливу, які самі йдуть до рук «регіоналів». Але вибори – поняття сезонне, короткоплинне. До і після них триває п’ятирічний період пожинання плодів. Який, до речі, досить згубно впливає на незрілі уми тих, хто і собі хоче повторити «подвиг» старших товаришів. Задля можливості шкодити і ніколи за собою не прибирати. Ламати і не ремонтувати. Ображати і не отримувати симетричної відповіді.
Все майже за Еклезіастом, от тільки без віддзеркалення, коли на кожне розкидане каміння і кожну руйнівну дію припадає бодай трохи будівництва чи творення.
Партия регионов обязана победить на выборах. И мы победим, потому что начатые нашим Президентом глубинные преобразования должны быть продолжены... Только Партия регионов может завершить модернизацию страны «под ключ»
— Николай Азаров
Давно вже доведено, що в Україні – дефіцит партій в класичному розумінні цього слова. Замість їх існують здебільшого «клуби за інтересами», але й це ще півбіди. Справжня біда приходить тоді, коли членів таких клубів розбещують абсолютною владою. Коли плекають нульову здатність обертати цю владу в позитивне русло. Чи принаймні не зловживати нею так цинічно і нахабно.
Та все минає, і це мине також. Рано чи пізно. Хотілось би, звичайно, пошвидше, аби подивитися, як розсиплеться конструкція під назвою «Партія регіонів». Кожний організм, заснований на запереченні загальновизнаних суспільних правил, несе у собі ген саморуйнування. Доведено багатьма прикладами, один з яких нам ПР поки що завинила.