А власне, що ж таке інвестиція? Яка її сутність? Чи дійсно це чарівна паличка, яка допомагає вирішувати всі проблемні питання в державі та суспільстві?
Українське законодавство оперує понад десятьма документами, в яких трактується поняття «інвестиція». Починаючи від Закону України «Про інвестиційну діяльність» 1991 року (нині діє редакція 2019 року) і до Угоди про сприяння та взаємний захист інвестицій між Урядом України та Урядом Держави Катар 2018 року узагальнене визначення поняття можна представити так: «Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект». Іншими словами, інвестиції це завжди певне вкладення з метою отримання прибутку. І не варто сперечатися, бо це і є світова практика.
Тут можна зробити одне, але суттєве зауваження. Розуміння і трактування інвестицій відбувається з позицій індустріального світу, де кожна пряма дія має своє конкретне продовження і повносилий результат, який чітко вимірюється КПД чи КРІ. Але ж ми живемо в інші часи, які світове співтовариство визначило як епоху четвертої промислової революції. А це зовсім інші підходи до виробництва, яке все більше орієнтується на унікальність та спеціалізації (іновацій, підприємництва, місцевих особливостей – від компетенцій до ландшафтів) і навіть випуск продукції в одному екземплярі, нові бізнес-моделі, хмарні технології, краудсорсинг, 3D-друк, Bitcoin і Blockchain і промисловий безвіз. Тобто традиційно звичне домінування матеріального світу трансформується в нову якість життя і стає одним цілим із віртуальним, створюючи нову реальність – цифрову цивілізаційну екосистему.
То ж і звичні нам процеси і явища теж набувають нової якості. Та чи встигаємо ми вчасно реагувати на ці зміни?
Щоб відповісти на це питання спочатку пропоную розібратися з поняттями макро- та мікроінвестицій. Макроінвестиції приходять на довгий час, інколи настільки довгий, що віддавати їх доводиться вже наступним поколінням. З позиції сучасності залучення таких коштів часто є безвідповідальністю тих, хто дає згоду на їхнє беззастережне надходження. З другого боку, макроінвестиції нерідко є фінансовими експансіями, які приводять до політичної залежності,геополітичних впливів чи навіть геостратегічних домінувань.
Інвестиції макромасштаба – це дуже серйозна безпекова річ. Тому що вона вимагає відповідних умов, правил і культури (це тема окремої розмови).
Тому в нинішній вік динамічного протікання всіх економічних і життєвих процесів проблема макроінвестицій має отримати динамічну реалізацію і швидкісний результат. Тобто залучення великих коштів має приносити потужний результат протягом короткого часового періоду. Тоді є сенс їх залучати і відповідно зростає персональна відповідальність за залучення коштів.
Для України, яка нині постала перед нагальною необхідністю проведення швидких та ефективних трансформаційних реформ, проблема інвестицій є першочерговою, бо вона безпосередньо зачіпає безпеково-оборонну складову державно-суверенної перспективи. Саме на результативність реформ через залучення великих інвестицій і був спрямований Міжнародний інвестиційний форум RE: THINK. Invest in Ukraine, який організували з ініціативи президента Володимира Зеленського. Не буду торкатися самого форуму, зрештою ми результат цього дійства побачимо за певний час в економічних зрушеннях країни і громадянина.
Хочу звернути увагу на тему мікроінвестицій (про це також йшлося на маріупольському форумі). Як на мене, мікроінвестиції – це проектний розвиток життєвого громадянського простору, де є точна геопозиція, спроможна громада і спільна з державою перспектива. Перспектива на перший погляд локальна, але реально – це спроможність глобальних можливостей громади і держави в поступі мирної цивілізації.
Іншими словами, інвестиція в сучасному глобальному світі – це першочергова увага до людини. А що таке інвестиція в людину? Це якість її життя і життя суспільства. На цьому історичному етапі якість нашого життя – це ідентифікація людини як українця і як громадянина, до того ж задоволеного місцем і умовами свого існування. Маємо оперувати динаміками, які формують наші професійні спроможності і результативність, та цінностями, які мають сповідувати всі, а не лише пасіонарії.
Тому зараз, в часи динамічних трансформацій суспільства і держави задля виходу на нову цивілізаційну якість, маємо усвідомити, що кінцевим результатом інноваційних реформ, особливо пов’язаних з децентралізацією, є створення умов для реалізації мрій, сподівань, планів і надій громадянина – людини, яка вірить в Україну і робить усе, щоб країна втримала свою перспективу сьогодні і – назавжди…