Попри безперечні позитиви цього нехай і запізнілого кроку української влади, залишається присмак чогось недосказаного або недоробленого. Бо у повітрі звисло запитання – а що, власне, далі? Якими будуть наступні дії України? За яким алгоритмом і принципами буде вибудовуватись новий формат стосунків з країною-агресором?
Чи він залишиться старим? Із торгівлею, російськими інвестиціями, безвізовим режимом, дипломатичними стосунками? Тоді в чому сенс цього гучного дипломатичного акту?
На жаль, українська влада не відповідає на ці запитання. Попри те, що на відповіді очікує і народ України, і міжнародна спільнота. Та й суто тактично Україна просто не має права втратити ініціативу. Адже повідомленням про намір не продовжувати дію «Великого договору», Україна фактично закинула м’яч на поле Росії, але не атакує далі, а вичікує атаки із боку ворога.
В тому, що атака буде, можна не сумніватись. У Москві сидять майстри гібридних тактик. І їм зараз грає на руку те, що Україна не рухається далі.
Попри відоме захоплення нашої влади різноманітними шоу, цього разу воно вийшло млявим і непереконливим. Адже ініціатива України дає їй можливості для подальших зовнішньополітичних дій, навіть суто демонстративних. Цілком в руслі похорон «Великого договору» був би наступний крок у вигляді вимоги виключення Росії з Радбезу ООН. Адже мова іде про те, що Росія своїми агресивними діями щодо України, сама попрала принципи цього Договору, порушивши територіальну цілісність України і створивши на її території маріонеткові терористичні режими. То ж чи може бути держава, яка проводить політику застосування терористичних практик щодо інших країн, бути членом Радбезу ООН? Питання риторичне. Зрозуміло, що шанси на виключення Росії мізерні, але у міжнародній політиці навіть своєчасно наробити галасу – теж мистецтво.
Чому цього не відбувається?
В будь-якому разі, втрата ініціативи призведе до того, що Росія першою окреслить своє бачення «нового формату».
А таке, між іншим, вже було! Коли Україна почала робити гучні заяви та писати листи, озвучуючи свій намір виступити з ініціативою введення на окуповані території Донбасу миротворчої місії ООН, Росія просто першою внесла відповідну резолюцію із «своїм баченням». І перевела питання у стан вічного дебатування.
Нині такої помилки припускатися не можна.