Томос про автокефалію Польської церкви Вселенського патріарха 1924 року, де йдеться, по суті, про канонічність української церкви і про те, що Константинополь ніколи «не визнав відділення Київської Митрополії і залежних від неї православних Церков Литви та Польщі та їх приєднання до Московської Церкви», вселяв надію на відновлення історичної справедливості. Але знову ж таки Московія насильством і підлістю унеможливила існування української церкви. Про це днями говорив Вселенський Патріарх Варфоломій і слова ці підтвердженні офіційним повідомленням Вселенського Патріархату. Сьогодні українці сподіваються на те, що правда і справедливість відновляться і воскресне в Україні соборна церква.
Цієї правди зараз найбільше бояться московити, які ладні йти на будь-які загострення, аби лише не допустити втрати свого впливу.
То ж не дивно, що один із провідних діячів московського патріархата РПЦ митрополит Іларіон заявив нещодавно, що надання УПЦ (КП) автокефалії “може призвести до кровопролиття”. Те, що кровопролиття, освячене московськими терористами в рясах, триває на території України ось вже п’ятий рік їх не хвилює. Вони хочуть додати до цього ще й штучно інспіроване з Москви кровопролиття на релігійному ґрунті.
Не переймаються московські митрополити і долями українських заручників, що вмирають в кремлівських застінках. Бо історично вони такі дії держави освячували та підтримували, чим звели себе до рівня вірнопідданих прислужників кремлівської імперії і пособників всіх імперських злочинів.
Нині «рускій мір», затятими апологетами якого виступає московська церковщина, веде активний наступ на українське суспільство і український дух свободи і гідності. Маю надію, що це останній шалений наступ ворогів, після якого рухне московська церковна імперія, а з а нею невдовзі і вся імперська держава.