Серед цих постатей — гетьман Іван Мазепа. Уродженець Київщини, виходець із родини української шляхти Мазеп-Колединських, він отримав блискучу освіту (Києво-Могилянський колегіум, Єзуїтська колегія у Варшаві, трирічне навчання у Німеччині, Італії, Франції та Голландії). Знання восьми мов дозволяло йому не лише збагачуватись знаннями, але й переймати досвід тогочасних європейських управлінців, заводити великі знайомства.Міг зробити кар’єру при дворі польського короля, але життя розпорядилося по іншому. Знайомство і служба при гетьманах П. Дорошенку та І. Самойловичу, які відстоювали ідею соборної української держави, мали визначальний вплив на формування Івана Мазепи як державника та поборника незалежної соборної України.
Двадцять два роки він утримував гетьманську булаву, розвиваючи Україну і демонструючи при цьому видатні економічні та дипломатичні якості. За його правління тодішня Гетьманщина стала осередком економічної та соціальної стабільності. При Мазепі активно розвивалось освітянство, культура. Варто лише згадати, що за велінням гетьмана видавались твори української літератури, відроджувалась архітектура (виник новий стиль — українське (мазепинське) барокко), розвивались філософія, теологія, природничі та суспільні науки.
Метою гетьмана було намагання об’єднати козацькі землі під єдиним управлінням. Така Українська держава, за його задумом, мала бути європейською за духом та козацькою за формою.
Реалізувати свої задуми в умовах тиску на Гетьманщину одразу з кількох боків (Річ Посполита, Кримське ханство, Московія) та фактична, хоча тоді ще відносно формальна, залежність від московського царя змушувало гетьмана проводити свою політику в умовах постійного маневрування на міжнародно-дипломатичному рівні та обмеженої довіри в середовищі сподвижників.
Зрештою, гетьман відважився відкрито відмовитись від насильницького протекторату Москви та виступити проти царя. Однак союз із шведським королем Карлом XII та їхні спільні військові дії проти московських військ зрештою завершились поразкою. «Мур Москви» утримався і згодом відгородив Україну на тривалий історичний період від Європи.
Московські правителі, перелякані таким виступом ще донедавна лояльного гетьмана, розгорнули цілеспрямовану кампанію з дискредитації Івана Мазепи, яка затягнулась на віки. Московська церква, яка завжди прислужувала московітському царю і стала, по суті, ще однією спеціальною службою по виконанню особливих завдань Кремля, оголосила тоді Мазепі анафему.
Переляк московських правителів від Мазепи не пройшов до цих пір. Ім’я великого українця і все, що з ним пов’язане, донині викликає у кремлівських правителів страх. Ось і зараз, напередодні відкриття у Полтаві пам’ятника гетьману, приступ безсилої лютті штовхнув московських посіпак на диверсію — невідомі намагались підірвати монумент. Не вдалося — той отримав лише незначні пошкодження. Гетьман не здався у минулому — встояв і зараз.
Український народ віддає нині шану Івану Мазепі. Пам’ятник у Полтаві, що постане перед очима вдячних нащадків 7 травня, це лише початок довгого шляху повернення гетьмана-державотворця додому, в рідну Україну, соборну та незалежну.
Велетень духу і поборник розбудови європейської держави Іван Мазепа через Полтаву має повернутись до столиці оновленої Майданної України і до зайняти своє, належне йому місце, в історії України і душах українців.