Пунктом 9 спірного рішення виконавчому органу Київради (КМДА) доручено передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Фонд розвитку будівельних ініціатив» будівлі та споруди дитячого санаторію «Салют» Київського міського дитячого санаторно-курортного об’єднання, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, 26-28, у власність.
Внаслідок прийняття рішення допущено приховану приватизацію комунального майна територіальної громади міста Києва у власність ТОВ «Фонд розвитку будівельних ініціатив», при цьому підкреслюю основні порушення:
- об’єкт приватизації – будівлі та споруди за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, 26-28 - не було включено до переліку об'єктів приватизації;
- незалежна оцінка вказаного нерухомого майна не проводилась, ринкова вартість майна не встановлювалась;
- рішення про його відчуження шляхом приватизації уповноваженим органом у встановленому Законом порядку не приймалось.
На дату прийняття КМР Рішення та на дату укладення Інвестиційного договору були чинними положення ЗУ «Про тимчасову заборону приватизації пам’яток культурної спадщини» від 01.02.2005р., яким до затвердження Верховною Радою України переліку пам’яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації, заборонялася приватизація будь-яких пам’яток.
І основне: споруди по вул. Гоголівській, 28 є пам’яткою історії – Садиба і будинок українського художника В.Д. Орловського та меморіальний будинок, в якому жив М. К. Пимоненко, взято на облік та під охорону держави як пам’ятку історії та культури місцевого значення.
Представник Департаменту культури КМДА підтвердив в судовому засіданні про те, що будівля занесена до переліку пам’яток історії місцевого значення.
Не можу не зупинитися ще на одній суттєвій обставині: інвестором - ТОВ «Фонд розвитку будівельних ініціатив» - не виконано основні приписи Рішення КМР та Інвестиційного договору: у встановлений договором строк не було проведено капітального ремонту діючого харчоблоку та складів дитячого санаторію "Ялинка" Київського міського дитячого санаторно-курортного об'єднання (Пуща-Водиця, 7-ма лінія) з паралельним поточним ремонтом спальних корпусів (з доведенням потужності до 300 ліжок) та благоустроєм території; не проведено капітального ремонту відділення дитячого санаторію "Ялинка" Київського міського дитячого санаторно-курортного об'єднання на вулиці Гамарника, 20 (колишній санаторій-профілакторій "Колос") зі збільшенням потужності до 200 ліжок.
Дізнавшись про всі ці порушення, місцеві жителі звернулися до Окружного адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів із позовом, в якому просили визнати протиправним та скасувати пункт 9 рішення Київської міської ради № 739/1400.
Адміністративна справа потрапила до судді Кузьменко Валерія Анатолійовича, який на протягом шести місяців ретельно вивчав матеріали справи, залучив Департамент культури КМДА та Прокуратуру м. Києва, витребував документи про підтвердження статусу пам’ятки споруд санаторію «Салют» та відмовив у задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи рішення тим, що не було доведено, що будівлі по Гоголівській 28 є пам’яткою.
Рішенням Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих № 159 від 27.01.1970 р. будівлю по вул. Гоголівській, 28 у м. Києві – меморіальний будинок, в якому жив М. К. Пимоненко, взято на облік та під охорону держави як пам’ятку історії та культури місцевого значення.
Рішенням Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів від 30.07.1984 р. № 693 садибу і будинок українського художника В.Д. Орловського по вул. Гоголівській, 28 в м. Києві взято на облік та під охорону держави як пам’ятку історії та культури.
Вказані обставини додатково підтверджуються листом Департаменту культури КМДА від 19.02.2016 р. № 060-1095.
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про охорону культурної спадщини» об'єкт культурної спадщини – це визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети … створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.
Пам'ятка культурної спадщини - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Надаючи оцінку вказаним вище обставинам та нормам матеріального права, суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кузьменко Валерій Анатолійович дійшов до висновку про те, що позивачами не доведено внесення вищезазначеного об’єкту до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. Крім того, судом зроблено висновок про те, що передача пам’ятки на підставі інвестиційного договору, укладеного на виконання оспорюваного рішення Київради, не підпадає під заборону, встановлену Законом України «Про тимчасову заборону приватизації пам’яток культурної спадщини».
Ще раз підкреслюю, що суду першої інстанції були надані всі копії вказаних вище рішень Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих, якими підтверджується взяття даних приміщень на облік та під охорону держави як пам’ятки історії та культури.
При цьому, пунктом 3 Прикінцевих положень ЗУ «Про охорону культурної спадщини» встановлено, що об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури", визнаються пам'ятками відповідно до цього Закону, що спростовує зазначені вище висновки суду першої інстанції.
Постає питання: можливо, суддя не може надати об'єктивну оцінку вище переліченим документам та доказам, не розуміє норми права, а може, навмисно допомогає руйнівникам культурної спадщини знищити ще один історичний об'єкт у центрі міста?
Громадяни України звертаються до суду з надією на справедливість та за захистом своїх прав, а отримують дозвіл на знищення історії свого міста…
З метою надання об'єктивної оцінки публікую рішення суду з Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/58674792.