Замість складних, як інтелектуально, так і організаційно, стабілізаційних заходів, уряд запропонував свій варіант стабільності – стабільний валютний курс гривні до долара. Щоб ми усі відчували цю стабільність нам щовечора, а то і кілька разів на день, засоби інформації повторювали: «курс гривні стабільний, спіть спокійно». Промислове виробництво падає, зовнішній борг росте, золотовалютні запаси зменшуються, а у новинах усе добре: «курс гривні стабільний, спіть спокійно». Чи могло так бути вічно? – Ні.
НБУ і уряд, подібно до теперішнього беркуту, що заблокував вулицю Грушевського, зупинив природній розвиток курсової динаміки на позначці +/- 8 грн. за долар. Як тільки починались хвилювання, відразу йшли репресії: від постійних (у вигляді обов’язкового продажу частини валютної виручки) до недемократичних обмежень операцій з валютою для окремих банків та, за повідомленнями преси, секретних напрацювань розпоряджень щодо можливого примусового переведення валютних вкладів населення в гривневі.
Якщо б не було сильних протестів, то беркут ще довго міг би стояти на одному місці. Так само з курсом – якби не було активних дій, то курс би не змінювався. Сьогодні ж бачимо досить велику активність на валютному ринку. Денні обсяги торгів досягають історичних максимумів, а відхилення курсу в день перевищують середні стандартні відхилення у понад десять разів. Так, курс гривні рухається незалежно від бажань «покращувачів-стабілізаторів». Тому теперішні рухи курсу я відношу до активних дій певного «фінансового сектору» (а-ля «правого сектору» Майдану). І чим більше НБУ буде зволікати з девальвацією, тим на більші поступки доведеться піти у майбутньому.
Також зрозуміло, що окрім емоційно-психологічних факторів тиску на обмінний курс, існують виключно економічні фактори. Не вдаючись у подробиці монетарної політики Національного банку (який далеко не є незалежним від уряду), подивимось, який тиск на курс чинить гривнева грошова маса. Остання статистика НБУ за грудень вказує на таку грошову базу: кількість грошей в обігу станом на 01.01.14 – 307,2 млрд. грн., золотовалютних запасів – 20,4 млрд. доларів. Тобто покриття доларами гривневої бази є на рівні приблизно 15 грн./долар, хоч ще рік тому це було 10.4, а два роки тому – 7.5. Якщо подивитись динаміку останніх років, то бачимо певну «прив’язку» цього показника до офіційного курсу гривні до долара. Далі висновки робіть самі...
На мою думку, ситуація у перспективі може змінюватись у різних напрямках. При малоймовірному сценарію, збереження всієї повноти влади у теперішнього президента, можливе недовге повернення гривні на попередні позиції з підсиленням валютного регулювання і фінансовою допомогою Росії. Цей варіант назвемо «Short run gain – long run pain».
За більш реалістичного сценарію (назвемо його «Short run pain – long run gain») при переформатуванні влади і приходу нового уряду, очевидно, гривня відкотиться і відкотиться серйозно. Вважаю, що на це є вагомі причини і це матиме позитивний ефект для економіки через різні фактори. По-перше, після девальвації точно буде ріст економіки, по-друге, хоча на початку практично усі постраждають, ми нарешті відчуємо реальний результат багатьох років «покращення» (не лише «азарівського» уряду, а й кількох попередніх). Тоді багато задумаються про нагальну необхідність проведення доволі болючих реформ. По-третє, девальвація є одним з кроків до переходу на плаваючий валютний режим, до чого нам рано чи пізно варто йти. Поміж двома крайніми сценаріями, зрозуміло є проміжні, які спадають на думку, коли бачиш останні засідання парламенту.
Раніше я вже говорив, що тепер для України більш важливим є питання не загрози фінансової чи економічної кризи, а загрози інституційної кризи, загрози продовження наступу на малий та середній бізнес і встановлення недемократичного режиму. У такій ситуації, як не дивно це звучить, дефолт зараз міг би допомогти. Так, це боляче вдарить по незахищених верствах населення, не буде «стабільності», є ризики серйозної банківської кризи з банкрутством навіть великих банків і, відповідно, втратою частини заощаджень населенням. Але, з іншого боку, всі ті загрози і так існували у довгостроковій перспективі. На мою думку, дефолт міг би стати певним застереженням тим гравцям на світовому ринку запозичень, що з не зовсім зрозумілих, але, очевидно, не альтруїстичних причин стараються акумулювати зовнішні борги України.
Якщо вважати Майдан машиною часу, що прискорила суспільно-політичні процеси, то криза – це машина часу, що прискорює фінансово-економічні процеси. Як каже Іцхак Адізес, один з провідних світових експертів з підвищення ефективності ведення бізнесу та урядової діяльності: «Повинно стати дуже погано, перш ніж стане краще». Історичний досвід дефолтів показує, що в час дефолту зазвичай змінюється уряд, починає рости економіка і не завжди думка інвесторів змінюється у гіршу сторону.
Ярослав Притула, професор LvBS