Реформа Армії є по суті створенням оптимальних структур видів Збройних сил і їхніх угруповань на сході, півночі, півдні і заході України в пропорційній кількісті рівню загроз і ризиків воєнної безпеки, що на цих напрямах прогнозуються. В центрі країни мають бути зосереджені резерви персоналу і військової техніки для мобілізаційного розгортання, а також основні підприємства військового виробництва.
Оптимальність структур видів Збройних сил має визначатися необхідностями готовності до оборонної війни як за мирного часу, так і з початком агресії. Виходячи з цього, Прикордонні війська, Військово-повітряні сили, сили ППО і Сухопутні війська ЗС надані для прикриття кордонів мають перебувати у постійній готовності (сили першої готовності) за повними організаційними штатами. Відповідний рівень готовності мають мати засоби їхнього забезпечення і системи управління.
Основними оперативними напрямами дій сил першої готовності мають бути північно-східний, східний і південний. Центр управління ВГК – Київ. Центрами системи управління на напрямах мають бути Чернігів, Харків, Дніпропетровськ.
Принцип взаємосумісності
Всі війська всіх видів ЗС мають бути приведені до стану взаємосумісності з військовими силами країн-членів НАТО (єдиний союзник в оборонній війні). З цією метою в країні мають діяти єдині стандарти взаємосумісності (interoperability) як для підготовки і тренування персоналу, так і виробництва й обладнання військової техніки та засобів зв’язку і забезпечення.
Принцип основного складу
Основним складом ЗС, інших військових формувань мають бути бойові з’єднання, частини і підрозділи. Вони мають всіляко розвиватись і вдосконалюватись. Їхні чисельність і озброєння визначаються потребами на виконання поставлених завдань оборони. Всі необхідні скорочення мають здійснюватись за рахунок зменшення рівнів управління і підвищення його ефективності введенням нових автоматизованих систем.
Принцип підготовки і тренування
Кожне з’єднання, кожна віськова частина і підрозділ мають мати план бойових дій з визначеними районами, рубіжами зайняття оборони, напрямками застосування зброї, строками готовності і конкретними задачами. Лише ці плани мають бути основою для визначення чисельності і озброєння угруповань за напрямами, повсякденної підготовки персоналу і оцінки їхньої готовності і готовності органів управління і засобів забезпечення. Лише зазначені плани мають бути основою для перспективного розвитку чи скорочення військових сил відомства.
Читайте такжеТимошенко: Украина имеет потенциал для создания лучшей армии в Европе
Принцип управління і забезпечення
В країні має діяти Єдиний орган управління плануванням оборони. Він має визначати необхідні сили і засоби всіх учасників оборонного плану за напрямами і задачами. Цим органом має здійснюватись контроль підготовки і готовності військ (незалежно від їхньої приналежності до відомств) до виконання завдань, а також стан систем управління і всебічного забезпечення.
Принцип відповідальності
Контроль підготовки персоналу військ, сил і органів управління, їхнього озброєння, оснащення і забезпечення з метою оцінки готовності до оборонної війни має здійснюватись єдиною інспекцією Єдиного органу управління обороною країни.
Оцінки і висновки інспекції мають бути вирішальними у плані оцінки стану обороноздатності країни. Відповідальність має бути персоніфікованою відповідно до штатного розпису персоналу.
Читайте такжеСоветник министра обороны запутался в проценте генералов в армии
Порядок здійснення
Основним організатором зазначених реформ має бути новосформований Єдиний орган управління обороною країни. Він маю бути наділений повноваженнями формувати особовий склад робочих структур і запроваджувати в їхній роботі зазначені принципи.
З початком здійснення пропонованих заходів, в країні має бути жорстко покладено край відомчого підходу до планування розвитку і застосування військових сил і сил забезпечення.