Під час розповіді він посміюється над наївністю українських пенсіонерів, що наважуються грати у валютні ігри під час жорсткої девальвації гривні. Якщо на початку січня гривня торгувалася на міжбанківському ринку на рівні 19 проти американського долара, то в кінці лютого вона здолала позначку в 35, хоча дещо зміцнилася після цього.
Українського пенсіонера важко не зрозуміти. З середньою пенсією в 1600 грн він чи вона боїться втратити те, що має. Тому вздовж сільських доріг торгує картоплею вроздріб та оптом, обирає купувати харчові продукти на базарах, вважаючи, що ціни там нижчі. В сегменті одягу на базари в одному лише Києві припадає 30 відсотків продажів, за оцінкою Віталія Бойка з Української торгової гільдії.
"Згадую, як я вперше приїхав до України в 1997-му", - пише мені Марк Левінсон, в минулому редактор британського видання The Economist. "Більшість пенсіонерів жили (в злиднях), тому що їхні пенсії, котрі вони успадкували з радянської ери, не були проіндексовані на інфляцію".
"Старі люди масово сиділи вздовж доріг, продаючи картоплю в маленьких відрах, щоб отримати бодай трохи готівки. Здається, зараз стандарти життя (в Україні) повертаються до тих часів".
Тарас, громадянин України, довгий час був незадоволений українськими стандартами життя, тому виїхав на заробіток до російського Санкт-Петербургу. Він - фахівець із будівництва. Дещо більші гонорари російського ринку для ремонтних бригад дозволяли і самому насолоджуватися життям, і допомагати родині в типовому західноукраїнському селі. Але зараз рівень життя падає і в Росії, що знаходиться під дією економічних санкцій Заходу. Плюс Тарас - українець з поганою російською, йому важко живеться в Санкт-Петербурзі в часи україно-російської війни на Донбасі.
Під тиском санкцій, викликаних війною, російський рубль девальвує так само, як гривня.
"Гривня вже є дуже дешевою за будь-якими стандартами", - пише економіст Андерс Ослунд з Інституту міжнародної економіки Петерсона у Вашингтоні. "Імпорт впав дуже суттєво, а ціни в Україні дуже конкурентні. Поточний рахунок відносно збалансований. Подальша девальвація лише збільшить інфляцію".
"Фундаментальна проблема в тому, що міжнародні резерви України надто сильно скоротилися - до 6.4 мільярда доларів станом на кінець січня та, ймовірно, 6 мільярдів станом на зараз. Все, що нижче 10 мільярдів доларів - занадто мало. Україні потрібно більше резервів, щоб стабілізувати валюту. В ідеалі, дружні нації мають надати суттєву позику перехідного періоду, але це малоймовірно".
Втім, Міжнародний валютний фонд - економічна організація в системі ООН - планує надати Україні позикову програму в 17.5 мільярдів доларів, щоб країна принаймні змогла обслуговувати свій зовнішній борг. Державний борг наближається до 70 мільярдів доларів, це розмір запланованого валового внутрішнього продукту на цей рік за поточним курсом гривні. З одного боку, високий борг - ознака вишуканості економіки, але навряд чи цей критерій спрацьовує з українською економікою, яка тільки розвивається, базуючись переважно на виробничих потужностях, збудованих ще в радянські часи.
Олександр Вальчишен, економічний аналітик інвесткомпанії ICU, вважає, що падіння економіки в нинішньому році зупинити не вдасться, але через збалансування бюджету, головно через боротьбу з дефіцитами, уряду вдасться досягнути позитивних результатів. "Курс гривні та бюджет - різні речі", - говорить Вальчишен. Кабмін чекає скорочення ВВП у 2015 р. на 5.5 відсотків. Прем'єр-міністр Арсеній Яценюк сподівається, що економіка зможе повернутися до зростання в 2016-му.
Ослунд правий щодо дуже суттєвого скорочення імпорту. За офіційними даними, у 2014 р. імпорт впав на 28 відсотків, до 60 мільярдів доларів, в той час як експорт впав на 15 відсотків - до 64 мільярдів доларів. Є профіцит торгового балансу на рівні майже 4 мільярдів доларів. Це річ позитивна в макроекономічному сенсі, адже заводить іноземну валюту на внутрішній ринок, особливо враховуючи норму Нацбанку щодо обов'язкового продажу 75 відсотків валютної виручки. Але внутрішнім виробникам пишатися особливо нічим - це не попит на їхні товари зріс на міжнародних ринках, це просто споживачі не здатні купувати імпортне товари в минулих обсягах, бо вони значно подорожчали. За оцінками голови Нацбанку Валерії Гонтаревої, споживчий кошик українця на 70 відсотків складається з імпортних продуктів.
В той же час під самим Нацбанком не вщухають акції протесту. Хоча досить малочисельні, вони є знаком того, що населення переважно не розуміє ролі банківського регулятора в економіці. Боюся, навіть Бен Бернанке, автор славнозвісного кількісного пом'якшення в США, не зміг би втримати гривню, якщо її масово скуповує населення.
У соціальних мережах пишуть, що за акціями протесту стоїть "Український вибір", партія маловідомого на сьогодні проросійського політика Віктора Медведчука. Мені не вдалося встановити, чи це дійсно так.
Славнозвісний індекс Біг Маку, що показує доларову ціну знаменитого гамбургеру мережі McDonald's у різних країнах, показує, що в Україні він коштує чи не найдешевше. Це пряма ознака того, що гривня недооцінена. Найдорожчі Біг Маки традиційно у скандинавських країнах з їхнім високими стандартами життя. Щоправда, ця ситуація може змінитися, оскільки центробанк Швеції, ключового гравця регіону, втримує процентні ставку близько нуля, щоб здешевити валюту й пожвавити кредитування, стимулюючи споживання на місцевому ринку.
Між тим, у Європі триває її власне кількісне пом'якшення. Європейський центральний банк планує друкувати 60 мільярдів євро на місяць - практично розмір українського ВВП - для купівлі бондів країн єврозони. Це поєднуватиметься з низькими ставками центробанку. Набір заходів має простимулювати розвиток економіки, здешевивши гроші й простимулювавши споживачів та бізнеси.
В кращі роки програма торкнулася б і України - через прямі іноземні інвестиції в українські активи - але коли в країні війна важко сподіватися на значну увагу європейських інвесторів. Таким чином, достатньо потужний фактор, який міг би зміцнити гривню, поки залишається поза грою.
Хоча Євросоюз переймається долею України. Після того, як у Греції прийшла до влади ліворадикальна партія "Сиріза", ледь не комуністи, європейці побоюються, що те саме може статися і в Україні. Після боргової кризи єврозони 2010-2012 р. Греція опинилася з боргом, що нині сягає 175 відсотків ВВП. За таких умов, міжнародні кредитори - Європейська комісія, Європейський центральний банк та МВФ - затвердили програму допомоги країні на рівні 240 мільярдів євро. Разом з програмою, Греції була прописана програма жорсткої економії та реформ, що включала підвищення пенсійного віку до 67 років. Країна збунтувала й проголосувала за "Сирізу" на парламентських виборах у січні. "Сиріза" спершу обіцяла припинити реформи, але під тиском Євросоюзу наче б то дала згоду на подальшу співпрацю.
Але Україна - не Греція. Розмір міжнародної допомоги менший, ліві настрої після падіння режиму Віктора Януковича слабкіші. До того ж, уряд на засідання 28 лютого збільшив обсяг витрат на соціальні субсидії на 12,5 мільярдів гривень, довівши їх загалом до 36,5 гривень у бюджеті цього року. Яценюк, здається, добре розуміє потребу грати на популізмі. Так само він розуміє, що звільнення голови Нацбанку Гонтаревої не зміцнить гривню. Навпаки, нестабільність у менеджменті НБУ може погіршити ситуацію. Навряд чи можна сприймати серйозно критику на адресу регулятора, що її висловлювали наприклад колишній голова регулятор Володимир Стельмах та власник аграрного гіганту Ukrlandfarming Олег Бахматюк, ніби то потрібно понизити ключову ставку Нацбанку. За нинішньої інфляції на рівні майже 30 відсотків ставка у 30 відсотків є ефективною нульовою ставкою, тобто позитивною для ринку.
Проблема девальвованої гривні - це проблема слабкої економіки з низьким рівнем фінансової грамотності населення. Але буде зростання, зростатиме добробут - зміцниться і гривня. Не настільки важливо, який фіскальний чи монетарний інструмент використає уряд, головне сьогодні - простимулювати споживання та, відповідно, виробництво.