Назва фестивалю "СТРУС" розкриває дієвий контекст задуму: "поштовх; зворушення; переживання". Семантика слова окреслює і моє сприйняття здійсненого. Спостереження за перебігом фестивальних подій складались у панораму контекстів, за якими проглядались задачі наступних кроків.
Поштовх. Створити новий простір взаємодії фахівців українського театру, спрямованого до молодої аудиторії, львів'яни вирішили давно. Адже, від того часу, коли востаннє спілкування фахівців театру для дітей та юнацтва відбувалось у Макіївці, в Україні не проводилось огляду професійного театру для дітей та юнацтва (мова не про низку фестивалів театру ляльок, а саме про інші театральні жанри).
На Сході України в 2011 році відбувалась і виїзна зустріч Виконавчого Комітету Всесвітньої Асоціації театру для дітей та юнацтва, яка надихнула керівників ТЮГів утворити національний осередок ASSITEJ для взаємодії з міжнародною спільнотою. Але перервані зв'язки між інституціями східних та західних земель України у 2014 році зупинили започаткований рух майже на десятиліття. Навесні 2021 року, завдяки зусиллям нової спільноти фахівців, робота почала відновлюватись, і на карту Всесвітньої Асоціації повернувся національний центр ASSITEJ-Ukraine. Активну роль у відновленні діяльності УНЦ ASSITEJ зіграв Перший академічний український театр для дітей та юнацтва. Метою народження нового мультижанрового фестивалю для молодої аудиторії "СТРУС" став пошук сучасної філософії театру, адресованого юним. Поштовхом до справи можна вважати активну громадянську позицію організаторів, які взяли на себе ініціативу та відповідальність за зростання у суспільстві значення театру для молодого покоління.
Зворушення. Втілювати широкі задуми довелось у стрімкий термін підготовчого етапу. Відбір учасників відбувався у конкурентній боротьбі: понад 60 заявок професійних колективів претендувало на 12 місць конкурсної програми. А програма Відкритої Сцени надавала можливість аматорам, студентам, професійним виконавцям зустрітися з глядачами позаконкусно. Камертоном у діалозі з аудиторією звучали виступи підлітків.
Учні львівської Школи Вільних та Небайдужих захопили увагу енергійним ритмом шекспірівського тексту. Експресивна оптимістична версія класичного сюжету "Ромео і Джульєтта.Частина перша. Щаслива" (режисер - Олег Онещак, дизайн костюмів -Олександра Нагірна) була створена у новітній навчальній програмі на уроках з мистецтва театру та дизайну. Цей чудовий приклад співпраці фахівців театру зі школою варто не полишати без уваги та поширювати досвід.
У соціальній драмі "Квиток в один кінець", написаній Іриною Ярмоленко, керівницею мистецького об'єднання "Franco-театр" з м. Коломия, голоси підлітків звучали зворушливо та грізно. Проблеми дорослішання дітей у часи відсутності батьків, які знаходяться далеко від родини, тема надзвичайно актуальна. Відверті сповіді та парадоксальні сюжети сприймали глядачі, як струси та обійми, що дозволяють зрозуміти емоції, якими наповнено життя підлітків.
Луцький колектив Театральна майстерня "ДогориДриґом" у форматі театру-форум говорив про суспільство, в якому фонтанує булінг. Поєднання драматичної гри, імпровізації та залучення до діалогу глядачів у виставі "Трикутник"(режисери Руслана Порицька та Юлія Варченко), зворушувало та шокувало дорослих проникливими думками юних.
Переживання. В конкурсній програмі зустрілось 6 вистав вітчизняних театрів ляльок: Львівський академічний театр естрадних мініатюр «І люди, і ляльки», Черкаський академічний театр ляльок, Київський муніципальний академічний театр ляльок на лівому березі Дніпра, "Бейбі-театр", Полтавський обласний академічний театр ляльок, Закарпатський академічний обласний театр ляльок. Лялькові вистави були запрошені і з Литви, Італії та Хорватії та були адресовані аудиторії від 0,5+ до 12+. Чому з такою перевагою домінує прояв театру ляльок у фестивальній панорамі? Відповідь поки що гіпотетична. Можливо, активна взаємодія спільноти відбувається завдяки діяльності національного центру Міжнародної спілки діячів театру ляльок, що вже понад 30 років впроваджує в Україні ідеї Всесвітньої Асоціації лялькарів UNIMA?
Наявність трьох конкурсних вистав, що поєднували клоунаду, декламацію, вокал, танець, акробатику, надало програмі вектор мультижанровості. Так, театр "Hippo Theatre Group"(м. Афіни, Греція) у стилі "кінемо", в шаленому ритмі осяяв зал грою, яка поєднувала драматичну гру, пластику, вокал. Три дівчини розкривали тему швидкого розвитку сучасних технологій, що постійно змінюють життя. У виставі "Ділема імператора" (режисери Александрос Раптіс, Фотіс Дусос) акторська гра базувалась на декламуванні казки Ганса Крістіана Андерсена "Соловей" та поєднувала стилістику східного та європейського театру.
Справжнє дивування глядачів збудила вистава "Пісня метелика" (режисерська група Буга Марія Сіміч, Уна Сталкар Фурак, Ніколіна Богданович) приватного театру "Mala Scena", який працює в Загребі з 1986 року. Історія про дружбу двох людей, які по різному інтерпретують музику, направила думки глядачів на роздуми про сприйняття себе та інших. А майстерність вокалу та пластики хорватських виконавиць зачаровувала глядачів. Енергія щирого спілкування актрис відкривала дітям красу та витонченість людських стосунків.
Клоунський синдикат "АРТ-ОБСТРІЛ" з Києва віддзеркалив проблеми, що здавна виявляє сфера шоу в Україні. Виступ циркового квартету поєднав жанри клоунади, міму та акробатики. Клоунська група бравурно транслювала жарти, проте беззахисність глядачів-дітей у просторі вульгарного сюжету викликали острах. Анонсовані "міні-історії, де відображені кумедні стосунки між смішними персонажами", виявились сатирою на тему приниження підлеглих у військовому угрупуванні та сценами трансформації персонажів-воїнів у спільноту, яка вдягнула спідниці. Організатори мали б відстежити, якій аудиторії адресовано комедійно-циркове шоу "4Matix" ( режисер Олександр Білогуб). Важливо відверто говорити про відповідальність митців за досвід, яким дитина-глядач наповнює життя.
Журі фестивалю, до складу якого увійшли представники України, Польщі та Білорусії, оголосило лауреатом в номінації "Струс1-го ступеню" виставу Львівського академічного театру естрадних мініатюр "І люди, і ляльки" "Сніжинка для вовчика" (режисер Олексій Кравчук). Сюжетна історія поєднала героїв у казковій завірюсі та подарувала дітям відчуття єднання з героєм, який долає усі перепони для порятунку друга. Вистава динамічна, чарівно втаємничена та наповнена несподіваними перипетіями. Сюжетні повороти п'єси та деякі персонажі казки - дівчинка-сніжинка та професор лабораторії льодових досліджень, - відлунювали фантастичні мотиви повісті В. Каверіна "Легкі кроки". Проте, п'єса Надії Крат, наповнена ліричними роздумами та залишається у пам'яті ніжним спогадом зоряних метафор. Створення оригінальної драматургії, яка дозволить через дію говорити з глядачами цікаво та мудро - непроста задача, до вирішення якої театр наближається повільно, але невідступно. Це потрібно сучасному театру, як життєдайне зерно, яке в дитинстві закладає в людині вміння співпереживати та розуміти емоції. Адже, театр для дітей - простір, в якому мить здатна спрямувати долю.
Журі відзначило і мультижанрову гру грецьких виконавиць, і виставу Полтавського академічного обласного театру ляльок «Мій дідусь був вишнею» за літературним твором Анджели Нанетті (режисер Ірина Ципіна). Дорослі глядачі чуттєво сприймали виставу через власний досвід усвідомлення розлуки з рідними. Непроста розмова з дітьми про неминучість смерті близьких людей - тонка тема для висловлювання у будь-якому жанрі. Сучасний театр потребує вміння говорити без істерик та поспіху з глядачами на теми, які нещодавно замовчувалися. Фахівцям сьогодні не обійтися без розуміння законів вікової психології, вміння тлумачити реакції, які проявляють діти. Саме театр може відкривати людині ресурси та допомагати знаходити безпеку у житті.
Поза визначення усіх нагород, головною перемогою можна назвати факт народження унікального фестивалю, який сприяє посиленню значення театру для молодої аудиторії. Промінь рампи висвітлював реальність, в якій здавалось, що могутнє дерево театру шурхотіло струшеним листям. Відтепер маємо час закладання нових паростків фестивальних зустрічей, навчання та взаємодії. Від єднання наших зусиль залежить розвиток театру для молодої аудиторії.