ГлавнаяБлогиБлог Ірини Виртосу

Права людини в Україні: чи допоможе нам ООН?

15 березня на 22-ій сесії Ради ООН з прав людини Україна вкотре пообіцяє виправитися. У рамках Універсального Періодичного Огляду (УПО) такі обіцянки наша держава даватиме вдруге. І матиме чотири наступні роки, щоб їх виконати.

Фото: EPA/UPG

УПО – чудова нагода і для журналістів. З одного боку, ловити державу на гарячому, фіксуючи порушення прав людини, з іншого – спонукати її до дій з огляду на чималий список рекомендацій.

Наприкінці жовтня минулого року Україна вже вдруге звітувала перед ООН й отримала від 47 країн 145 рекомендацій щодо поліпшення стану прав людини в рамках Універсального Періодичного Огляду.

УПО – процедура, упродовж якої кожна країна мусить доповідати перед Об’єднаними Націями, як вона дотримується прав і свобод – і отримувати критичну оцінку свого звіту. Це комплексний моніторинг про ситуацію прав людини, який включає звіт держави, доповідь неурядових організацій та власне огляд ООН.

Керівник сектору «Демократичне врядування» Програми розвитку ООН в Україні Юлія Щербініна зауважує, що УПО дає повну картину, як український уряд і громадянське суспільство бачать правозахист в Україні. «УПО – це певний зріз картини прав людини. Сьогодні УПО можна порівняти із візитом до лікаря-терапевта. Це чудовий привід пресингу, адвокації та лобінгу», – наголошує Щербініна.

УПО відбувається раз на чотири з половиною роки. І як справедливо зауважив Крістоф Пешу, голова відділу УПО Управління Верховного комісара ООН з прав людини, після представлення країною доповіді в Женеві моніторинг прав людини не повинен зупинятися. Це щоденний процес, і держава, що взяла на себе зобов’язання, повинна дотримуватися їх.

Нещодавно Міністерство юстиції України розіслало запрошення громадським організаціям, щоб укупі вирішити, які із рекомендацій є прийнятними, а які все ж доведеться відхилити. Остаточний висновок Україна має надати ООН 14 березня цього року на 22-ій сесії Ради ООН з прав людини.

Чи може країна відмовитися від УПО?

Це питання вибухнуло на з’їзді арабських країн-учасників ООН наприкінці листопада минулого року.

Сім років тому ООН запровадила УПО як новий інструмент із захисту прав людини, і це було добровільним рішенням. Аж тут вийшло, що, хоч країни поміж собою домовилися про певні правила «гри», та деякі з них не хочуть за ними грати. Одразу виникало питання – чому?

Зараз в ООН ведеться чимало дискусій і стосовно концепції прав людини. Зокрема, чи не варто її «переглянути» з позиції певних релігійних та культурних особливостей регіону. Наприклад, йдеться про такі непрості для мусульманських країн питання, як права жінки та гендерна рівність.

Не так давно, в січні цього року, Ізраїль відмовився від проходження УПО з проханням перенести строки огляду на жовтень. Таке рішення стало безпрецедентним, оскільки до цього жодна країна світу не бойкотувала цей ООНівський механізм.

Подейкують, що така «відмова» сталася з огляду на те, що Палестинський центр з прав людини надіслав свою альтернативну доповідь з дотримання прав людини на окупованих Ізраїлем територіях. Як буде «розкручуватися» ситуація, із інтересом спостерігає світова спільнота. Однак уже зараз вона засуджує Ізраїль за таку категоричну позицію.

До честі України, вона не відмовляється ні від своїх зобов’язань у галузі прав людини, ні від УПО. Український уряд намагається виглядати прозахідним, продемократичним, проправозахисним. Інша справа, як далі виконуватиме свої обіцянки.

А цього разу найбільше зауважень до України стосувалися таких напрямків, як боротьба з дискримінацією та забезпечення толерантності (40 рекомендацій), протидія тортурам (16), верховенство права (21), міжнародні конвенції (15), права дитини (11) та людей з інвалідністю (5).

Ірина Виртосу Ірина Виртосу , Центр інформації про права людини
Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook, Twitter и Telegram