ГлавнаяБлогиБлог Ірини Волошиної

Хвороба-невидимка. Чому в Україні на ХОЗЛ хворіють стільки людей і що з цим робити

ХОЗЛ або хронічне обструктивне захворювання легень – це патологічний стан, при якому починаються незворотні зміни у тканинах легень через постійний вплив подразників. Людина не може дихати на повні груди, живе з постійним кашлем та задишкою.

Фото: Центр легеневого здоров'я

Без відповідного лікування з часом пацієнт не може жити звичайним життям, а задишка здатна навіть призвести до інвалідизації. Найчастіше на ХОЗЛ хворіють курці (80-90% курців мають цей діагноз), але в групі ризику також мешканці індустріальних міст та робітники гірничих підприємств.

Нещодавно були опубліковані результати великого епідеміологічного дослідження STEPS щодо поширеності факторів ризику неінфекційних захворювань в Україні. Виявилось, що серед дорослого населення України майже 30% людей курять постійно або лише недавно кинули. Це надзвичайно високий показник і він майже вдвічі вищий ніж у Європі.

Зважаючи на статистику куріння, можна стверджувати, що майже кожен курець має ХОЗЛ. А ті дані, які зараз фігурують, що лише 4% дорослого населення мають хронічне обструктивне захворювання легень - не відповідають дійсності. Зважаючи лише на статистику курців поширеність ХОЗЛ в Україні може сягати 15-30%.

В Європі чи Великій Британії, де краща екологія - кількість людей із ХОЗЛ набагато вища. Чому так? Бо діагностика там ефективніша і пацієнти лікуються від цього захворювання. В Україні люди із ХОЗЛ залишаються невидимками, на цю проблему не звертають уваги, в той же час все більше людей хворіє.

Пневмонії, які зараз розвиваються як ускладнення від коронавірусу, також матимуть вплив на статистику захворюваності на ХОЗЛ. Адже ураження легенів призводить до фіброзу тканин, тому легені не зможуть повноцінно працювати. В майбутньому під час обстеження у пацієнта можуть бути виявлені відхилення по спірометрії, яка є основним методом діагностики ХОЗЛ і ми будемо фіксувати перші симптоми хронічного обструктивного захворювання легень.

Недостатня діагностика ХОЗЛ в Україні – чому так?

Найбільшою проблемою діагностики ХОЗЛ в Україні є її недоступність на первинній ланці. Зараз сімейний лікар не може провести спірометрію, (яка є основним методом діагностики ХОЗЛ), не може поставити діагноз ХОЗЛ, хоча здатний це зробити. Ми змушені виписувати направлення до пульмонолога, а це інша установа, інший лікар. Такий алгоритм викликає певні незручності, і часто людина просто не доходить до пульмонологів та не проходить потрібне обстеження. Тобто не дізнається про свій діагноз, не отримує лікування, а хвороба прогресує і стає важчою.

Спірограф - це невеликий прилад і користуватись ним досить легко. Сімейний лікар може якісно проводити таку діагностику. Якщо навчити команду, то проводити її зможе і медична сестра. Це б набагато полегшило діагностику, і більше людей змогли б дізнатись про свій діагноз та отримати вчасну допомогу.

Майже у кожній поліклініці є спірограф, ці прилади доступні. Проблеми виникають з навчанням фахівців правильно ним користуватись та проводити якісну діагностику. Також не у кожному невеликому місті є пульмонолог або доступ до нього обмежений. Якщо б сімейні лікарі отримали право проводити спірометрію, то людям з невеликих міст не потрібно було б їхати в інший населений пункт для діагностики. А ще – це б зменшило навантаження на лікарів-пульмонологів.

Пацієнтам не потрібно буде звертатись на консультації до кількох спеціалістів по різних установах - все можна провести в одному кабінеті свого сімейного лікаря, з яким у нього декларація і кому він довіряє. За один прийом можна провести консультацію та діагностику, надати рекомендації та навіть виписати певні препарати для лікування ХОЗЛ.

Варто також розмежовувати, що може робити сімейний лікар, а що пульмонолог. Слід створити чіткий список станів, коли людину варто відправити до пульмонолога чи фтизіатра.

Неускладнені випадки можуть діагностувати на первинній ланці, але якщо є сумніви або підозрілі симптоми, приміром, кашель з кров’ю - сімейні лікарі повинні направити пацієнта до вузького спеціаліста.

Що робити?

Найбільша проблема серед курців - вони думають, що куріння не призведе до жодних наслідків зі здоров’ям. Але будь-яке куріння шкодить здоров’ю, зокрема, куріння електронних сигарет чи кальяну.

Перший і основний напрямок боротьби із ХОЗЛ - це обмеження впливу факторів ризику. Основне завдання первинної ланки – розповідати своїм пацієнтам, до чого вони мають бути готовими, якщо курять. Люди повинні знати, що насправді відбувається з їх бронхами і наскільки сильною є шкода тютюнового диму. Інформувати про захворювання легень, зокрема, про ХОЗЛ – що це таке і на які симптоми слід звертати увагу.

Ще один важливий напрямок роботи - попередження інфекційних ускладнень у людей із ХОЗЛ. Щорічна вакцинація від грипу, хоча б раз на життя вакцина від пневмококової інфекції знижують ризик загострень. Респіраторні інфекції у пацієнтів з ХОЗЛ перебігають набагато важче: сильний кашель, висока температура, велика кількість мокротиння та інше. Я знаю, про що говорю, бо у мене також ХОЗЛ, але, на щастя, я його успішно контролюю.

Для ХОЗЛ характерний постійний запальний процес і через певні фактори ризику, він може посилюватись. Наприклад, через грип. У хворих виникає загострення – це коли усі симптоми стають дуже сильними. Це настільки страшно і неприємно, бо людина, фактично, задихається. Це вибиває з робочого графіку, страждає уся родина, адже кашель дуже сильний і погіршує якість життя.

Лікарі також мають доносити до пацієнта важливість кардіопульмонального тренування – це ті ж самі кардіо-заняття. Люди часто вважають, що якщо є кашель або задишка, то займатись фізкультурою не варто. Але насправді, легкі регулярні тренування – це найкраща дихальна гімнастика. Це може бути тренування на велотренажері, орбітреку, біг у комфортному темпі. Єдине: повітря у місці, де проходять тренування, не повинне бути занадто сухим чи холодним, аби не викликати бронхоспазм.

Реімбурсація ліків для пацієнтів із ХОЗЛ також суттєво покращила б ситуацію із цим захворюванням. Ми в Академії сімейної медицини дуже хотіли б, аби вартість цих ліків хоча б частково компенсувала держава. Тож чекаємо, коли у держави з’явиться можливість виділити бюджетні кошти на закупівлю таких ліків, аби люди на них не економили.

ХОЗЛ потребує безперервного, щоденного лікування – це так звана базисна терапія. Усі потрібні препарати для людей із ХОЗЛ в Україні доступні, їх можна придбати. Препарати недешеві і залежно від ступеня важкості захворювання, на місяць пацієнти витрачають від 200 до 1000 гривень.

Що відбувається зараз: під час загострення хвороби, коли симптоми нестерпні, пацієнт купує дорогий інгалятор та починає ним користуватись. Але коли стає краще - відмовляється від лікування або відкладає його “на потім”. Цього робити не можна, адже коли припинити прийом базисного препарату - все повертається і подекуди стан пацієнта стає гіршим. Навіть коли немає скарг, пацієнт із ХОЗЛ повинен використовувати інгалятор та приймати ліки. Неправильний чи нерегулярний прийом ліків при ХОЗЛ призводить до прогресування захворювання чи до неконтрольованого його перебігу.

ХОЗЛ – не смертельний вирок. Цей діагноз можна контролювати і з ним можна жити. Хороша новина у тому, що ми звернули увагу на це захворювання і почали робити перші кроки у боротьбі з нею. Погана новина: попереду ще дуже багато роботи. Але ми віримо, що спільними зусиллями зможемо покращити ситуацію із діагностикою та лікуванням пацієнтів із ХОЗЛ в Україні.

Ірина Волошина Ірина Волошина , професор кафедри сімейної медицини ЗДМУ, сімейний лікар, член правління ГО «Академія сімейної медицини України»
Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook, Twitter и Telegram