Політичний саботаж
Головна проблема полягає в тому, що згідно з чинною редакцією Конституції України, не можна так просто змінити уряд. Адже він є похідним від парламентської коаліції, від якої залежить його майбутнє. Тому спершу має бути вирішене питання з її партіями. В політичній площині все впирається у переговори двох найчисельніше представлених політичних груп у парламенті – «Блоку Петра Порошенка» і фракції «Народний Фронт».
У світовій практиці за умов, коли в парламенті виникає політична криза, і парламентарі не можуть домовитися щодо створення нового уряду на звичайних засадах представництва парламентських фракцій, застосовують два варіанти виходу з цієї ситуації.
Перший, найпростіший, – це оголошення дострокових парламентських виборів. Але цей спосіб є небажаним для України. Адже ми живемо в умовах війни, маємо економічну кризу, нестачу фінансів та неякісний виборчий закон. Та й соціологи прогнозують, що з перевиборами склад парламенту мало зміниться в якісному плані. Тому багато експертів не закликають сьогодні йти на дострокові парламентські вибори.
Другий варіант виходу з парламентської кризи у світовій практиці – це обрання технічного уряду, який формується не з політиків, а з експертів, фахівців, що, як правило, не є представниками політичних партій і не виказують амбіцій балотуватися на наступних виборах, тому й не складають конкуренцію парламентським політикам. Ці люди ідуть в уряд для того, аби втримати ситуацію в країні впродовж періоду до наступних парламентських виборів. На цій основі укладається така угода, за якою парламентарі голосують за формування технічного уряду, поділяючи з ним відповідальність за стан справ у країні. Водночас урядовці обіцяють не бути їм конкурентами на наступних виборах.
Саме такий варіант є найбажанішим сьогодні для України. Таку думку поділяє більшість громадських експертів з реформ, які об’єдналися та виступили уже з кількома заявами про доцільність формування технічного уряду.
Як не дивно, деякі політики публічно відповідають на таку ініціативу: ну як же ж ми можемо формувати технічний уряд? От постане питання ухвалювати в парламенті закони, з якої ласки ми голосуватимемо за них, якщо їх пропонує не наш уряд? Фактично такими заявами вони стверджують, що голосують не в інтересах країни, а виключно за домовленостями зі своїми представниками в уряді. І якщо там у політиків немає своїх людей, то вони не голосуватимуть за закони взагалі, як би фахово вони не були підготовлені в інтересах суспільства.
Саме з таких причин політики, причому з різних фракцій парламенту, не хочуть розглядати варіант формування технічного уряду. Вони готові голосувати виключно за своїх представників у ньому, демонструючи цим слабкість нашої політичної системи. Наші політичні партії та їхні представники в парламенті відверто готові визнавати, що працюють не в інтересах суспільства, а на догоду своїм політичним інтересам та інтересам пов’язаних з ними осіб.
Реформування системи урядування
Величезним недоліком є і те, що усі переговори, які останні тижні ведуться з приводу формування уряду, відбуваються кулуарно. Тому суспільство чує лише окремі уривки інформації про те, які фігурують прізвища кандидатур на посаду Прем’єр-міністра. Ніхто публічно, ні Президент, ні лідери парламентських фракцій, від яких залежить формування уряду, відкрито не говорить суспільству про способи, варіанти та кадрові пропозиції своїх політичних сил щодо нового уряду. Також вони не пояснюють напрямки політики, які він має реалізовувати. Усі їхні заяви, як правило, обмежуються якимось загальними лозунгами та фразами, в яких бракує конкретики.
На думку більшості експертів, які займаються проблемами урядування в нашій країні, найважливішим сьогодні є не те, хто саме займе посади в Кабміні, а те, як відбудеться переосмислення способу його роботи. Адже наші урядовці продовжують працювати в пострадянському авторитарному режимі. Тому й не проводять систематичний аналіз політики, прогнозування викликів, не займаються пошуком альтернативних варіантів вирішення існуючих проблем. Усі виконують доручення Прем’єр-міністра та Президента України. Тому в нас проводяться лише ті реформи, які зрозуміли та дозволили ці двоє осіб. У результаті Україна відстає з темпами їх проведення. Від цього страждає її міжнародний імідж та зростає невдоволення всередині суспільства.
На моє глибоке переконання, без принципових змін в організації діяльності уряду, як би ми не змінювали його склад, не вдасться отримати позитивні результати у проведенні реформ в Україні.
Слід кардинально змінювати самі основи організації та діяльності Уряду. Задля цього потрібно внести зміни до законів «Про центральні органи виконавчої влади» та «Про Кабінет Міністрів України». Такий законопроект зареєстрований у Верховній Раді під номером 2354-а. Він дозволяє реформувати роботу міністерств шляхом визначення їхніх основних завдань, створення підрозділів, спроможних вирішувати їх на основі аналізу політики, застосовуючи власну ініціативу та орієнтуючись на стратегічне планування розвитку галузей та кінцевий результат, а не процес заради процесу.
Сьогодні такі задачі навіть не ставлять перед державними службовцями, оскільки вся організація міністерств не налаштована на виконання такої роботи. Вони, як і Уряд в цілому, залишаються авторитарними за способом управління, структурами, коли робота залежить виключно від вказівок зверху, де не завжди знають, що відбувається на місцях – у районах, містах та селах. Тому наші реформи ідуть так повільно, і громадяни країни та наші західні партнери втрачають терпець в очікуванні позитивних результатів.
Конкурс для держслужбовців
Для виконання нових функцій у міністерствах мають бути обов’язково створені нові структури та підрозділи, до яких посадовці обиратимуться на конкурсній основі. Цього вимагає новий закон «Про державну службу», який набуває чинності 1 травня 2016 року. У перспективі ці нові структурні підрозділи повинні розростатися і стати основними структурними підрозділами міністерств, а ті, що існують сьогодні, будуть скорочені, а згодом – і зовсім ліквідовані.
Таку реформу можна провести приблизно за два роки. З її реалізацією ми отримаємо працездатний, орієнтований на ефективну діяльність уряд. При цьому треба виконати ще одну важливу річ – знайти спосіб підвищити заробітну платню його членам та державним службовцям, які увійдуть до нових підрозділів міністерств.
Таким чином вдасться заохотити справжніх фахівців взяти участь в оголошеному, відповідно до закону «Про державну службу», конкурсі на посади до оновлених підрозділів міністерств. На зарплати, за які тяжко прожити, достойні кандидати не зголосяться працювати. Адже це змушуватиме їх вдаватися до корупційних схем та хабарництва. Гадаю, сьогодні українці вже зрозуміли, як дорого їм коштує дешевий уряд.
Тому зараз парламенту слід якнайшвидше вирішувати усі поставлені перед ним завдання, прийнявши у першому читанні закон 2354-а та почавши публічно комунікувати питання майбутньої урядової команди. Претенденти на ці посади повинні готувати своє бачення майбутньої політики, з тим, щоб через тиждень можна було затвердити програму діяльності нового уряду, його персональний склад і ухвалити у другому читанні закон 2354-а.
Тільки при виконанні такого алгоритму формування уряду, ми отримаємо шанс покращити його роботу. Якщо ж все залишиться, як і раніше, то таким буде і результат.