У 1997 році у вступі до своєї книги “Велика шахівниця” Збіґнєв Бжезінський писав, що останнє десятиліття ХХ століття засвідчує тектонічний зсув у світових подіях. Крах і розпад Радянського Союзу розглядався останнім кроком у швидкому піднесенні влади Західної півкулі. Бжезінський вважав, що наскільки добре Америка буде залучена до глобальних процесів, здатна буде розв’язати складні євразійські стосунки та чи стримає появу домінантної та антагоністичної влади в Євразії – залишатиметься вирішальною для здатності Америки відігравати глобальну роль. Питання, чи триватиме американська присутність у Євразії підносились на порядок денний у ХХ та на початку ХХІ ст. не один раз. І вражає, наскільки думки більше ніж двадцятирічної давнини актуальні сьогодні.
Проте сучасний світ - це вже не шахівниця, на якій триває гра за глобальне верховенство. Основна увага прикута до світової безпеки у вигляді розбитого пазлу, який нікому зібрати. Принаймні, так вважають організатори 55-ї Мюнхенської конференції з безпеки.
До початку конференції було анонсовано участь рекордної кількості учасників. Ще один рекорд – найбільша делегація від США за всю історію Мюнхенської конференції з безпеки – в.о. голови Пентагона Патрік Шенеген, спікер Палати представників Конгресу США, голова комітету Сенату з міжнародних відносин Ліндсі Грема, члени Конгресу США та посадовці адміністрації Д. Трампа. Очолив делегацію віце-президент США Майк Пенс.
Промова Пенса не отримала прихильності у європейських слухачів. І справа тут не лише у зверхності, яка звична для Трампа. Вона підкреслила розбіжності у баченні Сполученими Штатами та Європою багатьох міжнародних проблем. Наприклад, Пенс закликав європейські країни вийти з ядерної угоди стосовно Ірану, а також зрівняти оборонні видатки країн-членів НАТО до 2% ВВП до 2024 року.
З боку Ангели Меркель прозвучала критика в бік Сполучених Штатів та Росії, що ці країни виходять з Договору про ліквідацію ракет середньої та меншої дальності (ДРСМД). За її словами, основна загроза від таких дій стосується саме європейського простору.
Противагою Пенсу була промова колишнього віце-президента Джо Байдена, який висловив підтримку Європейському Союзу та НАТО. Крім цього, Байден акцентував увагу на піднесенні Китаю, агресивній поведінці РФ, проблемі дослідження штучного інтелекту, новій зброї у вигляді дезінформації. Однак якими не були б добрі наміри демократа Байдена та його однодумців, покращення відносин з ЄС не буде справою одного дня.
Міністр оборони Великої Британії Гевін Вільямсон та його німецька колега Урсула фон дер Ляєн зійшлися на думці, що НАТО залишається основою безпеки в Європі. Урсула фон ден Ляєн навіть погодилась, що європейським країнам слід робити більше в рамках Північноатлантичного Альянсу, і критика США у цьому контексті є вірною. А Гевін Вільямсон запевнив, що Brexit не вплине на членство Великої Британії в НАТО.
Все ж таки на Мюнхенській конференції не вперше звучала думка і про те, що Європі варто взяти безпеку та оборону у свої руки. Перше, що спадає на думку у пошуку причин такої тенденції, – сфокусованість Сполучених Штатів на внутрішніх справах.
Судячи з промови Ангели Меркель, Німеччина не втратить нагоду здобути нові лідерські позиції у ЄС. Наприклад, німецька сторона може спробувати стати посередником у врегулюванні ДРСМД, який має великий вплив на безпеку в Європі. Якщо німецькими політиками буде реалізовано такий амбіційний план, це закріпить позиції країни в ЄС, як лідера. Реагуючи на виступи Мюнхенської конференції, колишній посол США до НАТО Ніколас Бернс навіть зауважив: «Тепер лідер Заходу – Меркель».
Однак більшість звернули увагу на іншу частину промови Меркель – плани продовження економічної співпраці з Росією за тими напрямками, де це можливо. Інакше Москва може потрапити в обійми Китаю – наполягає вона.
Озвучена Сергієм Лавровим на Мюнхенській конференції російська позиція також є показовою. Зокрема, вже не перший рік рекламується євразійське співробітництво (у доповненні до Європейського Союзу) та “загальноконтинентальна архітектура рівної та неподільної безпеки”.
Лавров додав, що РФ зацікавлена у сильному, самостійному та відкритому Європейському Союзі, проте “європейський дім потребує великого ремонту”. І схоже, що Москва готова провести такий ремонт зі своїми матеріалами.
У продовження теми збільшення автономії європейської політики – можливість інтенсифікації регіональної кооперації. Під час Мюнхенської конференції відбулась низка дискусій про безпеку країн Балтії, за участі міністра оборони Естонії Юрі Луйка, міністра закордонних справ Литви Лінаса Лінкявічюса, колишнього помічника генерального секретаря НАТО з оборонної політики та планування Генріха Браусса. Обговорювалися європейська стратегічна автономія, вплив Brexit на країни Балтії, оцінка сил НАТО у регіоні, видатки на колективну безпеку для стримування Росії.
А в ході панельної дискусії «Безпека у Східній Європі» з президентом України, кандидат на пост глави Єврокомісії Манфред Вебер закликав поміркувати про створення системи протиракетної оборони, до якої можуть долучитися Україна, Польща, Литва та інші європейські країни.
Позитивним для України на Мюнхенській конференції з безпеки стало те, що попри розбіжності між США та європейськими країнами з широкого кола питань, підтримка України Заходом залишилась без змін. Учасникам конференції слід було б звернути увагу на висловлену Петром Порошенко на панельній дискусії аналогію: якщо РФ вдається до різних методів для захисту Керченського моста, то як в майбутньому вона стане контролювати та захищати інфраструктуру Північного потоку? Та як правило, поки проблема не почалась, її не помічають.
Мюнхенською конференцією з безпеки було підведено риску під актуальними проблемами світової політики за останній час. Про прориви та доленосні рішення говорити зарано, хіба що вони не були укладені на двосторонніх зустрічах за закритими дверима. Паралельно зі збільшенням уваги НАТО до своїх північних та східних флангів, створенням груп швидкого реагування, триває регіональна кооперація, і не лише між країнами-членами. Невирішені питання Північноатлантичного Альянсу ще раз будуть розглядатися у грудні 2019 року на Саміті глав держав і урядів НАТО у Лондоні. І можливостей для їх відтермінування все менше.