Кожен може побачити на сайті Міністерства культури Російської Федерації список 511 так званих «діячів культури Росії», які висловилися на підтримку агресивних дій Президента РФ щодо України і Криму. Назву лише декілька відомих імен – це актори Олексій Баталов, Сергій Безруков, Михайло Боярський і Василь Лановий, співаки Олег Газманов, Йосип Кобзон, Микола Расторгуєв і Надія Бабкіна, піаніст Денис Мацуєв, диригенти Юрій Башмет та Володимир Співаков, кінорежисери Федір Бондарчук, Станіслав Говорухін і Павло Лунгін, керівник Театру естради Геннадій Хазанов, художній керівник МХТ ім. А. П. Чехова Олег Табаков, комік Михайло Задорнов.
Тепер наслідки їх закликів добре відомі всьому світу – в Криму це озброєне захоплення української території російськими «зеленими чоловічками» з наступною анексією. Ми бачимо до чого призвела підтримка цими «діячами» дій Путіна на сході України – це збитий російським екіпажем «БУКа» пасажирський літак, руйнування російськими найманцями інфраструктури Донбасу, постійні ракетні та артилерійські обстріли території України із-за російського кордону, обстріли терористами житлових кварталів та інші підступні засоби «гібридної» війни, яка відкрито ведеться Росією проти України і яка спричинила значні жертви серед українських силовиків та мирного населення.
Цілком зрозуміло, що публічна підтримка цими «діячами» Президента РФ є відкритим закликом до війни. Можна сказати, що впливові люди із згаданого списку благословили Путіна на війну і надали йому карт-бланш на вбивства. Варто зауважити, що будь-які відомі діячі культури зазвичай є лідерами громадської думки, мають високий моральний авторитет та чималий вплив на суспільство. Саме тому влада Росії використовує зазначених осіб для прикриття своїх злодійських намірів і виправдання своїх злочинних дій. І хоча, для переважної більшості українців ці митці стали уособленням російської агресії та зверхнього ставлення по відношенню до України і українців, вони й досі мають значний вплив на маргінальних і малоосвічених мешканців нашої країни. Агенти впливу непомітно насаджують чужинні думки і псують світосприйняття тисяч людей – подібно до ракової пухлини, що вражає здорові тканини.
Варто згадати, що Росія також веде проти України жорстоку і безпринципну інформаційну війну, яка завдає значних моральних та іміджевих втрат нашій державі, і в якій вищезгадані діячі грають не останню роль.
Через те, що Україна з Росією де-факто знаходиться у стані війні, приїзд цих бійців пропагандистського фронту на територію нашої держави є небажаним, адже вони відкрито показали себе ворогами України, що закликали до розчленування нашої держави та агресії проти неї. Ці митці певним чином є прапором, символом Росії, і тому лише сам факт перебування цих недружніх громадян з гастрольною або іншою метою в Україні буде автоматично означати визнання анексії Криму, виправдання агресії і порушень Росією норм міжнародного права, підтримку тероризму і розпалювання війни. Вони будуть просувати інтереси Російської Федерації лише своєю присутністю тут – навіть якщо не будуть прямо висловлюватися проти України, а тільки співати свою нікчемну попсу (яка також є антиукраїнською зброєю). Безперечно, в Кремлі розуміють, що перебування російських «зірок» в Україні має ту ж саму суть, що й наявність російського прапору на будівлі Донецької ОДА – і тому вкрай зацікавлена заслати до нас своїх зіркових агентів на гастролі.
Як тут не згадати радянський фільм «Небезпечні гастролі», де за сюжетом в Одесі в 1910 році група російських підпільників під ширмою артистів кабаре проводить антидержавну агітацію!
Але зараз не до жартів і тому з метою забезпечення національної безпеки є вкрай важливим, щоб «діячам культури», які підтримують війну Росії проти України і закликають до порушення територіальної цілісності нашої держави, був заборонений в'їзд в Україну. Відповідне зверненнями до СБУ та МЗС вже надіслане мною як народним депутатом. Така заборона продемонструвала би безкомпромісність нашої влади у боротьбі за незалежність, послужила би профілактичним заходом для надто агресивних росіян і надала би моральну підтримку всім патріотично налаштованим громадянам України. Така заборона посприяла би й стабілізації психологічного стану країни – адже громадянам важливо відчувати, що рідна держава таки спроможна гідно відповідати своїм кривдникам.
Врешті-решт, ми маємо позбавлятися від небезпечного комплексу меншовартості – інколи його називають «хохлізмом» або «малоросійськістю». Без сумнівів, ми не зможемо врятувати країну, якщо не будемо жорстко захищати свої цінності і надавати адекватну відповідь на кожний ворожий випад. Ми надто довго оглядалися на нашого ворожого сусіда і боялися відстоювати свої інтереси там, де існувала загроза завдати йому якоїсь шкоди. І ми бачимо до чого призвела така політика – адже все, що зараз відбувається на сході України, є прямим наслідком боягузької поведінки, загравань із ворогом і танцювання перед ним на задніх лапах. А тепер ми маємо продемонструвати всьому світові що ми чогось варті і маємо гонор.
Із самого початку був наведений приклад маленької Латвії (населення 2,2 млн.) і Литви (3 млн.). Вони також сусіди Росії і в них взагалі немає свого газу, вугілля і нафти. Але там не побоялися заборонити в’їзд до власних країн тим загарбницьким «певічкам» і співунам – навіть за умови, що вони агресивно висловлювалися щодо України, а не стосовно тих маленьких, але гордих країн! До речі, у Латвії 15,0% населення країни не мають громадянства і в зв'язку з цим позбавлені прав громадян (у тому числі обирати і бути обраними до органів влади) через те що вони не знають латиської мови, конституції та історії Латвії.
А ми, українці, звикли надто делікатно ставитися до своїх ворогів, які у відповідь завжди плюють нам в обличчя. Напевне, тому й плюють! Ми самі робимо із ворогів кумирів, ми віддаємо їм свій інформаційний простір, ми культивуємо в країні малоросійськість, ми вимагаємо у Європи та США санкцій проти мерзотників, що почали проти нас війну і вбивають наших громадян – а самі не відмовляємося від ворожих товарів, банків і тієї облудної російської попси. Тому що рухає ними недалекоглядність, містечковість і боягузство, а не національна гордість і національні інтереси. А якщо ми самі себе не поважаємо – то як ми можемо очікувати щоб нас поважали наші друзі і наші вороги?