Это стихотворение "Варнак". Я смотрю на левую страницу разворота и вижу знакомые сигналы - "ляхи", "костьол","а ми.. - всіх перерізали. Рудою весілля вмилося".
Есть мотивы, которые рефреном проходят через все творчество гения. Это не упрёк.
Бросив чтение на полпути, перевожу взгляд на страницу справа. И уже не могу оторваться.
***
«Мов поросяча, кров лилась.
Я різав все, що паном звалось,
Без милосердія і зла,
А різав так. І сам не знаю,
Чого хотілося мені?
Ходив три года я з ножами,
Неначе п'яний той різник.
До сльоз, до крові, до пожару
До всього, всього я привик.
Було, мов жабу ту, на списі
Спряжеш дитину на огні
Або панянку білолицю
Розіпнеш голу на коні
Та й пустиш в степ.
Всього, всього тойді бувало,
І все докучило мені…
Одурів я, тяжко стало
У вертепах жити.
Думав сам себе зарізать,
Щоб не нудить світом.
***
Вийшов я з ножем в халяві
З Броварського лісу,
Щоб зарізаться. Дивлюся,
Мов на небі висить
Святий Київ наш великий.
Святим дивом сяють
Храми божі, ніби з самим
Богом розмовляють,
Дивлюся я, а сам млію.
...Я плакав,
До полудня плакав.
Та так мені любо стало:
І малого знаку
Нудьги тії не осталось,
Мов переродився…».
Наблюдая за дележом властных портфелей, слушая о попытках бандитского передела в Броварах, я понимаю, что нелюди не могут изменить свою суть даже после ста смертей. И я прекрасно понимаю, что "октябрьская" на этом фоне так естественна, что ее и провоцировать не надо извне.
От элит не дождаться прозрения. Есть ли альтернатива смирению и безразличию? Только эволюция большинства, которая может не смести (это невозможно), но хотя бы частично вытеснить продажность властных элит. Потому что "антипанская" революция погубит страну в ее нынешних границах.
А еще нужно стараться чаще смотреть на купола.