По-перше, необхідно відзначити, що перемогу на цих виборах за списками здобули переважно нові партії. В Кіровоградській області вони, як правило, не мають партійних структур. Якщо вони претендують на успіхи в місцевих виборах, необхідно негайно зайнятись партійним будівництвом.
Так, ми маємо лише двох очільників місцевих партійних організацій, що потрапили до ВР. Це Яриніч (БПП) і Горбунов (НФ). Вони на цих посадах точно залишаться. Їхні партії не мають жодних структур, окрім штабних, тому можна очікувати, що там з’являться люди з більшим досвідом партійного будівництва. У кіровоградських осередках РПЛ і Самопомочі точитиметься боротьба і за найвищі посади.
Але повернемось до округів. У 99-му окрузі впевнено переміг Костянтин Яриніч. Він лідирував протягом всієї кампанії, однак в останній тиждень добрав ще понад 10%. Звідки вони взялись? Думаю, це були голоси виборців, які не збирались голосувати за БПП, але не мали свого кандидата по мажоритарці. На їх вибір могла істотно вплинути підтримка Яриніча Громадянською позицією.
На фоні мовчання «Самопомочі» і явно непрохідних кандидатів від Фронту, РПЛ і Батьківщини, підтримка ще однієї з проєвропейських партій створила Яринічу образ «єдиного кандидата», а невеликий відрив від Березкіна і великий відрив від решти учасників кампанії, який показали опитування різних соціологічних організацій, змусили проєвропейських виборців мобілізуватись.
Рейтинг Максима Березкіна не падав. Він досягнув свого максимуму і зафіксувався. Але, без підтримки популярного політичного бренду, в обласному центрі перемогти було не можливо. Навіть технології підкупу виборців тут вже не працюють.
Підтримка Стрижакова (8,7%) – не співмірна із затраченими ресурсами. А після його появи на заходах Опозиційного блоку – спостерігалось навіть незначне падіння рейтингу. Кандидат припустився значних помилок у власній виборчій кампанії. Він «передав куті меду», тобто – перенаситив собою інформаційний простір міста, після чого відбулось відторгнення і несприйняття. Його кампанія більше нагадувала балотування в мери, ніж в народні депутати.
Дещо несподіваним виявився результат кандидата від НФ Олени Шевченко (8,7%), але пояснюється він неочікувано високою підтримкою самого Народного Фронту. Таку ж картинку ми можемо спостерігати і в інших округах. Думаю, саме до неї перейшли голоси від іншої кандидата-жінки Тетяни Бородіної (РПЛ). Її підтримка також базувалась на партійному рейтингу, і разом з ним різко впала.
Що цікаво, Бородіна все ж випередила іншого кандидата – Сергія Михальонка – свого колишнього соратника по Перевеслу, який під час виборів вимагав від неї зняти кандидатуру на його користь, адже вважав, що має вищий рейтинг… Думаю, що ці вибори для «лідера Кіровоградського Євромайдану» (як він сам себе називає) стали політичними похоронами.
Підтримка Павла Топчія (6,5%) також впала разом із рейтингом ВО «Батьківщина». Але варто зазначити, що Павло не до кінця використав свої можливості. Потенційно, у разі правильно побудованої виборчої кампанії і роботи з молоддю, він міг здобути в рази більше голосів. Натомість, Топчій обрав шлях «лягти» на партійний рейтинг.
Результат Лариси Онул не став несподіваним. Вона вела занадто брудну агітацію. Команда її виборчого штабу була напрочуд непрофесійною. Все, що їй вдалось – це посваритись зі всіма політичними силами міста і заробити собі славу загальноміського посміховиська. Припускаю, що ця кампанія поставила крапку і на її партійній кар’єрі в УДАРі, тому, якщо вона все ж залишиться в політиці, напевне шукатиме новий політичний «дах».
Єдине, що для мене досі лишається загадкою цих виборів, це рейтинг Олександра Петіка (6,9%). Хоч він і був фактично підтриманий місцевою Свободою, в бюлетенях значився як самовисуванець, що не сприяло йому в отриманні голосів прихильників цієї партії. Окрім того, в самій партійній організації спостерігалось значне невдоволення Петіком як головою ОДА. Тому його рейтинг не міг бути партійним. Тим паче, що за нього віддано голосів більше, ніж за ВО «Свобода». Його кампанія нічим не вирізнялась і загалом була невдалою в технологічному плані. Звідки ж взялись голоси?...
Менше з тим, якщо місцеві вибори таки відбудуться цією весною, можна очікувати, що головними гравцями будуть саме парламентські партії. Тенденції до залучення громадських діячів та бійців АТО у списки збережуться. Але для тих партій, які розраховують на перемогу, виборчі штаби взагалі не варто згортати.
Далі буде…