22-гу річницю державної незалежності Україна зустріла у стані чергової торгової війни. Українські товари зупинили на кордоні з Росією.Наш зведений братик «РФ» (родинні стосунки з яким, як виявилось, досить умовні, адже поєднує нас лише спільний дитбудинок СРСР) вирішив завадити нам підписати угоду про асоціацію з Євросоюзом, оголосивши блокаду українським товарам.
Ситуація знову актуалізувала питання реальності незалежності нашої держави і спроможності вітчизняного політикуму на ухвалення рішень в інтересах власної країни. Однак на самому святі напруга в міжнародних стосунках не відобразилась.«95-й квартал» відзначив свято черговим випуском політичного мультсеріалу «Казкова Русь», назвавши його «День залежності». Саме цей випуск мені пригадався, коли писав дану статтю.
На Кіровоградщині святкували Незалежність традиційно: мітинги, концерти, автопробіги, паради вишиванок і багато інших вже традиційних заходів. Що цікаво, складалось враження, що у кіровоградців двоїлось в очах, адже кожен захід проводився двічі: окремо владою і окремо опозицією. Вважаю, що це, загалом, позитивна тенденція. Краще щоб вони змагались у кількості вишиванок, аніж у технологіях з розколу України.
Мені пощастило відвідати одразу кілька заходів. На перший погляд, вони відбулись позитивно і гарно. Якщо не придивлятись і не прислухатись. Якщо ж зробити таку «дурницю», ілюзія зникає… Спершу про обласний парад вишиванок. Звісно, за кількістю учасників і пафосом дійства владі рівних не було. Однак цей парад одразу ж наштовхнувся на справедливу критику за «використання» держслужбовців у їх робочий час (він відбувся 23 серпня) та за добровільно-примусовий характер заходу.
Наступного дня, зранку, три опозиційні партії зібрались на святковий мітинг. За кількістю прапорів та учасників можна було зробити висновок, що ініціатором та координатором його проведення стало ВО «Батьківщина». Але державний прапор України чомусь був лише один…
У опозиційній ході у вишиванках (яку ініціювало ВО «Свобода») я навіть взяв участь. Спершу вона мені подобалась. Там зібралось чимало людей, яких я поважаю, на обличчях учасників були щирі усмішки. Більшість учасників прийшли туди, дійсно, за покликом серця для того, аби відзначити День Незалежності. Так тривало доти, доки колона не зупинилась у кінцевій точці і не почалось «дійство».
Ведучий, розпочинаючи офіційну частину заходу та роблячи вступ, акцентував увагу на тому, що наша нація ніколи досі не мала державності й нами завжди керували чужинці, що здобуттям незалежності ми маємо бути зобов’язані особисто голові Кіровоградської «Свободи» О. Ромащенку(!), і, наостанок, привітав зі святом всіх «єлисаветградців».
Сам же Ромащенко помітив лише те, що його представили як голову «обласної державної». Виходить, решта «ляпів» ведучого – ніякі не ляпи, а цитати затвердженого тексту? Святковий концерт на центральній площі, організований владою, відзначився жахливим звуком. Виступи місцевих 2-х гуртів присутні просто не чули. Коли ж за його налаштування взялись професіонали з гурту «Брати Карамазови», які виступали третіми, проблему вдалося вирішити.
Але постала інша проблема – невідповідність даного гурту святу, на яке їх запросили. Вони не лише не сказали жодного слова українською (хоча б для «годиться»), але і демонстрували відверту зневагу до нього, вітаючи кіровоградців не з Днем Незалежності, а з днем народження якогось жителя Дніпропетровська. Заради справедливості варто зазначити, що цей гурт має у своєму арсеналі лише два відомі хіти. Решта їхніх пісень відома дуже вузькому колу шанувальників.
Останнім часом гурт є частим гостем концертів під патронатом Московського патріархату. Кіровоградці оцінили таку програму, проігнорувавши її. На концерт під кінець зібралось близько тисячі глядачів, більшість з яких потрапила туди випадково – йдучи зі стадіону, на якому завершився футбольний матч.
Але найцікавіше відбулося у парку ім. 50-річчя Жовтня. Там голови обласних організацій «УДАРу» та «Свободи» вітали молодь зі святом під музику… діджея Леніна. Тут можна було б посміхнутись, якби не було так сумно. Адже справа не в тому, подобається комусь музика у стилі 80-х чи ні. Питання у доречності такої музики і таких виконавців під час цього державного свята.
І от, після проведеної «підпільної конференції кіровоградського «УДАРу» все стало на свої місця. І небажання осередку ВО «Свобода» підтримати ініціативу Національного Альянсу щодо перейменування парку, і входження депутата-ударівця Хоха до групи екс-регіоналів Онула «Єлисаветград», і вітання ведучого учасників свободівської ходи вишиванок з тим, що вони «єлисаветградці»…
Нагадаю, раніше і ВО «Свобода», і ПП «УДАР» висловлювали категоричне заперечення повернення місту російських імперських окупаційних назв і топонімів (до яких вони відносили і Єлисаветград), натомість пропонували українські патріотичні назви. Схоже, гроші екс-регіоналів роблять дива… змінюють і місце сидіння, і точку зору.
Не відвідувати цього фарсу в дендропарку вистачило розуму лише голові Кіровоградського осередку ВО «Батьківщина», з чим я і вітаю цю політичну силу. Решті ж місцевих опозиційних «лідерів» скажу словами їх нового-старого кумира Леніна: «Правільним путьом ідьотє, таваріщі!». Вперед! Зробимо екс-регіонала тушкованим мером Єлисаветграда… З Днем Залежності, кіровоградські опозиціонери!