Багато дискусій точиться навколо податку на виведений капітал, головні аргументи проти – ніхто не буде платити, держава втратить бюджетнінадходження. Так, дійсно втратить. Втратить отруйні для економіки токсини. Трошки втратить фінансово, не без цього. Але, як зазвичай організм виводить токсини? Правильно, разом із рідиною. При цьому організм трохи її втрачає. Це звичайний процес, головне при цьому не переставати наповнювати організм живою новою рідиною.
Так і з податком на виведений капітал, його особливість в тому, що він - інший. Інший від стандартів, при яких платник податків звик ухилятись, виводити, ховати, робити все аби його умовний «бізнес» розвивався в сутінках, подалі від контролю. Завдання такого іншого податку – змінити податковий світогляд.
Ну не платимо ми стільки скільки нарахував бухгалтер, це всі знають, це особливість нашої ментальності, наша, якщо схочте, гордість. Ми платимо стільки, наскільки отримали зворотні послуги від влади, бо навіть уявлення про позитивні наміри влади, впливає на суму сплаченого податку. А тому особливість українських податків – формальність. Українець заробляє і платить душею.
Поштовх до такої душевної податкової співбесіди – це як раз податок на виведений капітал. Він прибирає адміністративний вектор, тим самим змінює світогляд платника податків. Це заклик платнику – «Залишай прибуток на підприємстві, використовуй далі, і давай іншому, а той ще далі, і так по ланцюгу». Гроші повинні носитись по економічним коліям держави, а не спочивати прихованими у матраці після чергової конвертації.
А тому головне завдання реформ - зміна податкових шаблонів, а не переклеювання їх наліпок з горла на очі.