І. Особливий правовий режим для держслужбовців
Справді на перший погляд робота виглядає однаково – люди з менш більш однаковою освітою, ходять в менш більш однаковий офіс і роблять менш більш однакові речі – наради, листи, рішення тощо. Ключовою відмінністю є те, що в приватній структурі завданням працівника є досягнення цілей того, хто дав роботу. Метою ж роботи держслужбовця є благо громадян, які платять податки і які фактично є наймачами держслужбовця.
Відмінність у цілях діяльності вимагає і відмінних підходів до регулювання. Це прямо випливає з Конституції України. Приватна особа вільна робити все що не заборонено законом, а чиновник має діяти лише на підставі закону.
КЗпП дає свободу роботодавцю (приймати чи звільняти, заохочувати чи розвивати працівників), встановлюючи лише певні гарантії та обмеження. Натомість Закон про державну службу повинен чітко врегульовувати всі етапи та умови проходження служби.
Тому до держслужбовця має застосовуватися лише законодавство про держслужбу, і в жодному разі не КЗпП. Новий закон пропонує це чітко визначити.
ІІ. Відокремлення політиків від держслужбовців
Першочергова мета Закону – відокремити політичні посади від державної служби. На рівні Конституції, законів про кабмін і ЦОВВ вже є відокремлення посад політичних і державної служби.
Загальний принцип відокремлення політики і держслужби закріплений давно, але він не реалізується на практиці.
Як це пропонує зробити закон. По-перше, чітко відокремити політичні посади і держслужбу. Не повинно бути сірої зони. Мають бути чітке розуміння яка посада є політичною а яка ні. Особливу увагу тут слід приділити таким посадам як заступники міністрів, помічники депутатів, члени колегіальних органів. По-друге, створення арбітрів у випадку конфлікту між держслужбовцем і політиком. Мова йде про державних секретарів в органах державної влади і про Комісію з питань вищого корпусу державної служби у випадку, якщо спір не вдається врегулювати безпосередньо. Таким чином Закон на практиці розмежовує політиків і держслужбовців в органах державної влади.
Інша мета – розмежувати держслужбовців і звичайних працівників. Не всі в міністерстві реалізують владні повноваження, розробляють чи реалізують політику. Такі посади як, наприклад, системні адміністратори є звичайним працевлаштуванням. Тому на такі посади поширюватиметься дія КЗпП.
Отже в органі державної влади буде три категорії посад – політичні, державна служба та звичайні працівники. Юридично всі ці категорії посад мають свої права та обов‘язки.
Закон про держслужбу поширюватиметься на держслужбовців всіх органів державної влади, у тому числі на місцях. З огляду на окремий статус місцевого самоврядування – статус цих службовців визначатиме окремий закон, який вже на розгляді Парламенту. Він буде прийнятий після схвалення Закону про державну службу.
ІІІ. Сучасні підходи управління персоналом для нової державної служби
Закон має забезпечити сталість та професійність державної служби. Справді ми маємо багато жартів про те, що сталість чиновника – це вміння нічого не робити і всі правові гарантії використовуються лише як захист від звільнення. Але в нас є лише один спосіб побудови якісної держави – забезпечити щоб в органах державної влади люди були професіоналами, які постійно розвиваються, які готові працювати все своє життя на держслужбі і забезпечувати правильну інституційну пам‘ять. Тому система рангів не повинна служити додатковим джерелом доходів і привілеїв. Новий Закон перетворює ранги на систему розвитку та відбору високоякісних та професійних службовців.
Найважливішим інструментом реформування держслужби є відкритий відбір кандидатів через конкурс. Буде сформований відкритий Державний реєстр вакансій державної служби. Неможливо буде зайти на посаду в обхід вимоги щодо конкурсу. Завданням Головдержслужби і держсекретарів буде формування критерії відбору та визначення компетенцій і навичок.
Відповідно до закону Головдержслужба, держсекретарі і відділи з управління персоналом працюють над постійним розвитком навичок і компетенцій держслужбовців через навчання, ефективну оцінку діяльності тощо. Тобто в їх розпорядженні буде весь набір інструментів, який використовують сучасні відділи з управління персоналом в корпораціях.
Нарешті одним з наріжних принципів закону – дотримання принципів нейтральності і незалежності. Комісія з питань вищого корпусу державної служби, Головдержслужба, покликані врегульовувати та розслідувати всі потенційні конфлікти під час проходження служби.
В цілому закон передбачає, що Комісія з питань вищого корпусу державної служби, Головдержслужба, державні секретарі та відділи управління персоналу мають охопити всі аспекти управління персоналом на держслужбі.
IV. Нові люди на державній службі
Після схвалення закону і розробки відповідної нормативної бази (3 місяці) має бути створено Комісію з питань вищого корпусу державної служби та проведено конкурс на посади держсекретарів. Саме вони будуть основними агентами змін держслужби в органах державної влади. Тобто вони почнуть формувати вимоги до кандидатів на посади і оголошувати конкурси.
V. Нові умови питання оплати праці
Закон міняє підходи до оплати праці. Зменшується та складова зарплати, яка залежить від керівника – зазвичай це премія. Вже є пропозиції щодо нової тарифної сітки. Йде досить конструктивна робота з Мінфіном щодо зміни підходів до формування видатків на зарплату. Є домовленість про збереження фонду оплати праці і можливість за його рахунок збільшувати зарплату держслужбовцям. Тобто якщо держсекретар скоротить кількість працівників, то він і далі розпоряджатиметься таким самим фондом зарплат як і до скорочення. Це дасть можливість застосовувати до нових держслужбовців нові підходи до формування зарплат.