Збройні сили та правоохоронні органи
Позитивно сприймається загальна концепція реформування збройних сил та правоохоронних органів.
В той же час недоліком можна вважати відсутність тези про необхідність формування системи обов’язкового страхування життя для військових та правоохоронців в системі приватного страхування. Зрозуміло, що під час війни впровадження подібної системи навряд чи фінансово підйомне для нашого бюджету. Але після завершення бойових дій, таку систему недержавного страхування життя необхідно створювати.
Всі військові та правоохоронці, а також їх родини, мають бути впевнені, що в разі загибелі або інвалідності внаслідок виконання своїх службових обов’язків, буде гарантовано виплачена певна солідна сума компенсації та існуватиме фінансове джерело для проведення операцій, найкращого протезування поранених. Очевидно, що такий розмір компенсації має бути не менше еквіваленту ста тисяч доларів.
Крім того, якщо кадрові військові, контрактники, правоохоронці чесно відслужили повний строк своєї служби, то вони повинні отримати накопичені кошти в системі страхування життя.
Запровадження системи страхування життя створюватиме стимули для чесної, професійної служби. Тоді стане не так вигідно зраджувати країну, брати хабарі, зловживати своїми повноваженнями, скоювати інші злочини. Бо цьому випадку всі кошти, накопичені на персональних рахунках в компаніях зі страхування життя, повертатимуться державі.
Якщо аналізувати пропозиції щодо реформ міліції та прокуратури, то виникає подив повної відсутності згадки про кардинальне скорочення чисельності цих правоохоронців. Вже не кажучи, про перевірку їх професійності та наявності у них особисто чи їх родин статків з непідтверджених джерел. Тобто все корупційне кодло, яким є наші органи прокуратури та МВС, в першу чергу їх керівний склад, можуть не турбуватись про своє майбутнє.
Так, КУ передбачається «Впровадження процедури перевірки на доброчесність та моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Прийняття закону про порядок проведення перевірки на доброчесність та необхідних підзаконних актів. Зниження мінімальної межі декларування видатків особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування».
От тільки все це планується робити лише протягом ІІ кварталу 2016 року.
Так що можемо розслабитись та не задавати дурних питань, чому це держчиновники, правоохоронці, судді не дуже турбуються про своє майбутнє. У них ще досить часу та можливостей для особистого збагачення та збагачення своїх родин.
При цьому, забавно, прокурорам, чомусь, більше не пощастило. В разі невідповідності статків прокурорів та їх родин підтвердженим джерелам доходів особистих, їх обов’язково мають звільняти. В той же час іншим державним службовцям та суддям це не загрожує.
Реформа місцевого самоврядування
До позитиву парафованої КУ можна віднести добре виписані тези щодо реформи місцевого самоврядування. Але без проведення кардинальної реформи житлово-комунального сектору, його демонополізації, обов’язкового формування в усіх багатоквартирних будинках ОСББ, наші міські голови і надалі більше нагадуватимуть керівників ЖЕКів, ніж осіб, що мають формувати та реалізовувати політику розвитку міста. В той же час, принципових реформ в сфері житлово-комунального господарства КУ не передбачає. Плануючи зберегти, по суті, совкову систему безвідповідальності громадян за свої багатоквартирні будинки, монополізовану, неефективну та вкрай корумповану систему постачальників житлово-комунальних послуг.
Реформ не буде, не сподівайтесь!
І тут від певного позитиву щодо КУ я змушений перейти до негативу.
Я неодноразово писав, казав в інтерв’ю та під час лекцій, що існують п’ять основних напрямків економічних реформ, яких потребує Україна. При цьому, реалізація реформ по чотирьом напрямкам майже повністю залежить від політичної волі уряду.
Прозорість
Так, я писав, що починати потрібно з максимальної прозорості діяльності державних органів, і в першу чергу, це стосується використання бюджетних коштів.
Досягти цього технічно дуже легко. Формування єдиного державного публічного реєстру бюджетних витрат більше десяти тисяч гривень (з відображенням щоденної інформації про ціну, за якою придбані товари та послуги, у кого вони придбані, хто власники тих компаній, в яких їх придбали, коли проведена оплата) можна було впроваджувати ще з квітня поточного року. Але цього не зроблено досі, і найближчим часом не передбачається.
Хоча формування відкритого реєстру бюджетних витрат має бути обов’язково введено вже з першого січня наступного року. Відсутність цього з початку 2015 року повинно сприйматись суспільством, як дуже чіткий показник, що швидких та кардинальних реформ в країні не передбачається.
В одному з розділів КУ згадується зобов’язання забезпечити відкриття звітності за усіма коштами, використаними отримувачами бюджетних коштів, протягом 2015 року. Але без визначення чітких строків впровадження звітності, та яка інформація там має бути обов’язково відображена.
Згадуючи про плани забезпечення прозорості, можна казати, що наші політики начебто все хочуть зробити.
Так, планується «внести зміни до законодавчих актів України з метою запровадження стандартів “відкритих даних”, що передбачають обов’язкове оприлюднення органами влади наборів даних, які придатні для наступної автоматизованої обробки, зокрема стосовно суспільно важливої інформації (інформація про закупівлі, декларації про майно і доходи осіб, що виконують функції держави або місцевого самоврядування, даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Єдиного реєстру об'єктів державної власності, Державного реєстру телерадіоорганізацій тощо)».
Правда, чомусь все це планується робити протягом ІІ кварталу 2016 року. Тобто, у нас, начебто, немає підстав казати, що наші депутати не хочуть реформ.
Хоча все те, що потрібно робити в першочерговому порядку, тут і зараз, вони відтягують кудись подалі.
В нас же має жевріти якась надія на щасливе, прозоре, некорупційне майбутнє. От нам цю надію вони і дають, але лише надію.
Електронні держзакупівлі
У зв’язку з питанням прозорості та недопущення корупції при здійсненні закупівель за рахунок бюджетних коштів та коштів державних підприємств варто також згадати питання запровадження системи електронних державних закупівель.
Не бажаючи впроваджувати максимально прозору та ефективну систему закупівель, наші політики прикрились тезою, що це буде робитись «у відповідності до зобов’язань України, визначених Угодою про Асоціацію з ЄС».
Але, по-перше, це вони хочуть впроваджувати колись там протягом 2015 року. Хоча жодні держзакупівлі більше ста тисяч гривень без використання електронних торгів не повинні проводитись вже з початку 2015 року. Це технічно можливо і потрібно забезпечити.
По-друге, і це не менш важливо, не секрет, що Грузія має систему електронних закупівель, яку на першому етапі не підтримували, навіть, в ЄС. Надто вже все прозоре. Хоча зараз всі визнають, що їх система найбільш ефективна та прозора в світі. Так от, саме впровадження такої системи в Україні блокується урядом з аргументацією, мовляв, ЄС проти.
Скорочення державних функцій
Другим напрямком першочергових нагальних економічних реформ має бути кардинальне скорочення державних функцій. На цьому в один голос наголошують всі українські та західні експерти. Наша держава просто знищується корупційним податком, який всі ми змушені сплачувати нашому чиновництву.
Очевидно, якби була наявна політична воля, то таке скорочення державних функцій здійснили ще в першому півріччі поточного року. Але цього не зроблено досі. Не планується це робити і в наступному році. Без ілюзій!
Якби, справді, хотіли реформ, то прямо в КУ вказали би, які адміністративні послуги будуть відмінені вже з першого січня наступного року, які державні функції, пов’язані з дозвільно-погоджувальними процедурами, ліцензуванням, сертифікацією, контролем, будуть ліквідовані, які у зв’язки з цим будуть ліквідовані державні комісії, агентства, департаменти. Замість пропонуються загальні фрази, що щось там, невідомо що, буде робитись протягом І півріччя 2015 року.
А тепер уявіть собі, тільки будуть призначені всі ці начальники установ, що надають адміністративні послуги, керівники дозвільних, контролюючих структур, тільки почнуть вони свою «вкрай потрібну державі та суспільству діяльність», і тут пропонується ліквідація держустанов.
Ви вірити, що все це не буде саботуватись та блокуватись, при чому, як на рівні цих керівників, так і на рівні політиків та олігархів, які забезпечили їх призначення?
Очевидно, якщо політики не тільки декларують бажання реформ, але і готові їх впроваджувати, тоді все це потрібно робити зараз, до розподілу посад та крісел.
Саме зараз вони мають чітко сказати, які державні функції, та, відповідно, які держструктури буде ліквідовано вже з першого січня наступного року. Якщо цього не буде зроблено зараз, ніякого кардинального скорочення державних функцій та державного апарату в наступному році не варто, навіть, очікувати. Принаймні, від наступного уряду та, ймовірно, від цього новообраного складу парламенту.
До речі, вже, скоріше, як знущання над сподіванням про скорочення державних функцій, можна вважати плани наших нардепів «внести зміни до законодавчих актів України щодо створення (визначення) незалежного органу державного нагляду у сфері забезпечення права на доступ до публічної інформації».
В цьому випадку можна лише погодитись з відомим законом Паркінсона, згідно з яким «будь яке скорочення чисельності бюрократії передбачає її обов’язкове збільшення».
Приватизація
Згадуючи про плани скоротити державні функції, слід згадати і про наміри скоротити чисельність держпідприємств.
В початковій версії КУ, запропонованій командою Петра Порошенка, планувалось скоротити їх чисельність до п’ятиста.
Аналізуючи той перший проект КУ, я відзначав, що це механістичний підхід. Потрібно визначати не чисельність підприємств, що залишаються в державній власності, а сфери діяльності, де державного капіталу не повинно бути взагалі. Тоді, можливо, і двісті підприємств з державним капіталом буде забагато.
В другій «покращеній» версії КУ, питання приватизації держпідприємств було вилучено. В парафованій версії воно знову з’явилось. Правда, ось в такому «кардинально реформаторському вигляді: «Скорочення переліку об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації».
Більш-менш конкретні плани щодо приватизації стосуються лише вугледобувних підприємств. Їх всіх планується приватизувати протягом 2015–2016 рр. Хоча, з урахуванням, що більшість з них зараз знаходиться на окупованій території, ці плани навряд чи вдасться реалізувати. До того ж, не виключено, що значна їх частина буде там просто зруйнована. Тому не буде чого приватизувати.
Так що, панове, ви ще вірите, що новообрані депутати хочуть та спроможні проводити реформи, та планують ліквідовувати можливості для власного збагачення за державний рахунок?
Якщо вірите, пішли далі.
Демонополізація економіки
Ще один напрямок нагальних економічних реформ стосується здійснення заходів по демонополізації економіки.
Монополізація душить конкуренцію, економічний розвиток, знищує умови ведення бізнесу для підприємців, малих та середніх підприємств України, витягує десятки мільярдів гривень з наших з вами кишень. Це відомий всім факт. Але якщо вивчити уважно текст КУ, тоді можна зрозуміти, що певні сподівання на заходи по демонополізації, правда, не в найближчому майбутньому, ми маємо лише в сфері транспорту, енергетиці та газовому секторі.
Останні два сектора підлягають демонополізації, виходячи із зобов’язань України по імплементації норм передбачених Третім енергетичним пакетом ЄС.
В усіх інших сферах реальних кроків по демонополізації, примусовому розділу видів діяльності, зменшенню концентрації, наприклад, в аграрному секторі, політики, навіть, не обіцяють.
Енергозбереження
Четвертим напрямком нагальних економічних реформ має стати енергозбереження.
Починати потрібно з встановлення приладів обліку тепла, води та газу в багатоквартирних будинках, повної відмови від дотування та перехресного субсидування на ринках електроенергії та газу. І це необхідно робити якомога швидше.
Що ж натомість пропонують наші майбутні законодавці?
Запровадження 100% комерційного обліку спожитого природного газу, теплової енергії, послуг з централізованого водопостачання планується лише з 2017 року.
Тобто, якщо речі називати своїм ім’ям, існуючу, відверто корупційну, з неймовірними зловживаннями, систему постачання води, тепла та газу за нормативним принципом, планується залишати незмінною до 2017 року. Причому, щоби не було ілюзій, десь наприкінці 2016 року нам повідомлять «ой, а ми не встигли обладнати приладами комерційного обліку всі багатоквартирні житлові будинки», запропонувавши подовжити строки, ну так до кінця 2019 року.
Очевидно, це неприпустимо! Необхідно створити умови (шляхом дуже значного зменшення нормативів споживання), які би змусили постачальників тепла та газу встановити в усіх багатоквартирних будинках будинкових приладів обліку вже протягом першої половини 2015 року, найгірше, до початку наступного опалювального сезону.
Встановлення квартирних лічильників води має бути забезпечено до середини наступного року.
Якщо ми подивимось, що планується по ліквідації перехресного субсидування в електроенергетиці та ринку газу, то ми побачимо що цю корупційну систему, на якій бізнесмени та держчиновники щороку заробляють десятки мільярдів гривень, планують зберігати до 2018 років.
Як бачите, з нами поводяться дуже відкрито. Від нас особливо не приховують, що продовжуватимуть красти державні кошти, правда, обіцяють, що поступово зменшуватимуть свої апетити.
Всі розмови, що населення не витримає стрімкого зростання тарифів, м’яко кажучи, не дуже щирі. Так, це болючий крок, але без цього розмови про енергозбереження, подолання корупції, ліквідації можливостей для зловживань залишатимуться пустим звуком. В Україні достатньо добре відпрацьована система субсидій для малозабезпечених верств населення.
Значно вигідніше для держбюджету та ефективніше для економіки, коли ми отримаємо прозору, єдину для всіх категорій споживачів, систему ціноутворення на ці види ресурсів.
Зрозуміло, якщо урядовці хочуть здійснити якісь непопулярні кроки, то спочатку мають довести суспільству свою чесність. Мають наочно продемонструвати, що до цього здійснили всі заходи по прозорому та максимально ефективному використанню наявних державних коштів, що перекрили олігархам можливості уникати сплату податків в повному обсязі, що здійснюють жорсткі заходи по недопущенню змов між ними, спрямованим на підвищення цін та тарифів.
Якщо цього не робиться, тоді вся корупційна наскрізь прогнила економічна система продовжує існувати в незмінному вигляді до повного свого руйнування.
Зниження фіскального відсотку ВВП
П’ятим напрямком економічних реформ мало би стати зниження фіскального відсотку ВВП (зменшення бюджетних витрат з відповідним зниження податкового навантаження).
На жаль, особливо позитивного щодо цього КУ теж не обіцяє.
В першій версії проекту КУ пропонувалось скоротити державні видатки на 25 відсотків. Потім ця дуже важлива ідея зникла з наступних версій цього документу.
Очевидно, що нічого наші політики міняти не хочуть. На кардинальне скорочення бюджетних витрат сподіватись не варто.
Весь підхід щодо зменшення бюджетних витрат та недопущення дефіциту держбюджету звівся до тези про «забезпечення дотримання «структурних маяків», передбачених у Меморандумі про економічну та фінансову політику між Україною і МВФ щодо дефіциту сектора загальнодержавного управління (за методологією МВФ)».
Начебто скорочення державних витрат та державного дефіциту потрібно МВФ, а не нам.
При цьому неефективну, відверто корупційну державну підтримку вугільної галузі планується зберігати до кінця 2020 року. Як до речі, планується зберігати дотування сфери ЖКГ та громадського транспорту.
Справді, ну як не нам не враховувати інтереси наших донецьких та луганських олігархів? Вони ж всі ці роки чесно ділились з політиками отриманими з держбюджету коштами.
І в цьому році, я так впевнений, нічого принципово не змінилось.
Деолігархізація економіки не передбачається
Взагалі, якщо аналізувати парафовану КУ на предмет того, а в якій мірі депутати, які прийшли на гаслах Майдану по боротьбі з олігархами, збираються їх реалізувати на практиці, то побачимо, що інтереси олігархів ніде принципово не планується чіпляти.
Наскільки буде прозорою та конкурентною система держзакупівель, незрозуміло.
Впровадження оподаткування з урахуванням трансфертного ціноутворення досі не здійснено, незважаючи на те, що необхідні законодавчі зміни введенні в дію ще в минулому році.
Одіозну систему оподаткування сільськогосподарських товаровиробників, яка дозволяє наживатись аграрним олігархам за бюджетний рахунок, зберігають до 1 січня 2018 року.
Вже згадувану вище систему перехресного субсидування, на якій заробляють виключно наші олігархи, залишають до кінця 2017 року.
Система держпідтримки вугільної галузі, мої щирі вітання Рінату Леонідовичу та іншим нашим донбаським олігархам, теж залишається до 2021 року.
Комерційний облік тепла, води та газу намагаються відтягнути в щасливе майбутнє.
Про держпідприємства, які працюють точно не в інтересах держави, я вже згадував.
Боротись з монополізацією економіки теж особливо не збираються.
Так що, як бачите, боротьба з олігархизацією країни в нас триває цілком «успішно».
Соціальна сфера та соціальне страхування
І на завершення про соціальну сферу та соціальне страхування.
Цей розділ КУ мене остаточно мене добив.
Жодних принципових, чітко визначених, змін в соціальній сфері не передбачається. В нас неймовірно величезна частина держбюджету витрачається на соціальні трансферти, хоча держава не має жодних можливостей утримувати півтора десятків мільйони отримувачів соціальної допомоги.
Причому реальну чисельність пільговиків не знає ніхто, включно з прем’єр-міністром та міністром соцполітики. І це в той час коли в нас справді нужденні вмирають, фактично, з голоду та від відсутності реальної медичної допомоги.
Як це не жахливо, але, навіть, не заважаючи на Майдан та війну дуже багатьом вигідно зберігати подібну непрозору систему соціального забезпечення. Там надто багато залишається можливостей для зловживань та банального розкрадання бюджетних коштів.
Не передбачається принципових змін і в системі соціального страхування. Більш того, на додачу планується повісити на підприємства та громадян ще обов’язкове державне медичне страхування.
Враховуючи, що тема соцзабезпечення та соцстрахування потребує куди більш розлого аналізу та пропозицій, дозволю собі присвятити цим питанням окрему статтю, яку напишу в найближчі дні.
Висновок
Зрозуміло, що КУ – це лише декларація про наміри. Багато що залежатиме від складу уряду, професійності та готовності проводити реформи. В той же час відсутність в КУ зобов’язань учасників коаліції по підтримці конкретних реформаторських ініціатив створюватиме величезні складності по їх проведенню через парламент, навіть якщо уряд їх пропонуватиме. Це в свою чергу породжуватиме конфлікти та приховані, не зрозуміли для суспільства, домовленості між лідерами партій, які сформують коаліційну більшість.
Тому шансів на те, що новий уряд та новообраний склад парламенту почнуть реформи, дуже небагато. Особливо, з урахування того, що очолюватиме уряд людина, яка за минулі 9 місяців довела, що проводити реформи, які можуть хоча би трохи зачепити його особисті інтереси, вона не збирається.