Але за своїми політичними наслідками справа Андреа Рокеллі, у причетності до вбивства якого італійське правосуддя звинуватило українського військового нацгвардійця Віталія Марківа, може бути ще більш резонансною. На відміну від справи Савченко, Марківа судить не сама сторона конфлікту – агресивна Росія, яка і розпалила багаття війни на Донбасі, а Італія – один з провідних членів Євросоюзу. Країна, яка загалом на міжнародній арені послідовно підтримує нашу державу у спротиві російській гібридній агресії.
Обвинувальний вирок італійської Феміди на адресу українського військовослужбовця може негативно вплинути на загальну політику європейської підтримки України, а у перспективі і на санкційну політику стосовно РФ. Адже російські апологети у ЄС отримають додатковий пропагандистський козир проти нашої держави. Окрім власне кримінального обвинувачення від італійської феміди, у цьому процесі розглядають ще і цивільні позови до держави Україна від родичів і колег загиблого репортера. Відтак, у разі обвинувального вироку вони будуть автоматично задоволені і засудженою стане вже держава Україна, а не тільки її воїн. Саме тому так важливо не програти цей суд. Засідання відбуваються у місті Павія під Міланом, де живуть потерпілі – родичі загиблого фотокореспондента.
На його тринадцяте засідання 17 травня в Італію прибула представницька українська делегація на чолі із міністром внутрішніх справ України Арсеном Аваковим. У її складі було 5 свідків. Них захист заявив для допиту у судовому засіданні: в.о. командувача НГУ, генерал-лейтенант Микола Балан, який був старшим військовим начальником над усіма гвардійцями у зоні АТО під Слов`янськом, а ще – четверо колишніх співслужбовців Віталія Марківа по батальйону ім.Кульчицького: полковник К.Рихтік, начальник штабу в/ч 3066; сержант В.Кузик, який нині служить у полку поліції особливого призначення «Київ», а у травні 2014 ніс службу на одній позиції із Марківим на горі Карачун; старший солдат І.Сарахман та нині вже не військовослужбовець О.Вендюк, який у той час командував взводом, до якого входив Марків.
«Зараз я із дозволу суду поспілкувався із Віталієм, він у доброму настрої, сказав: служив і буду служити Україні. І це ключове для нас. Ми сьогодні тут тому, що хочемо захистити нашого солдата. Ми тут не для того, щоб тиснути на суд італійський, а для того, щоб дати аргументи, дати всі свідчення, щоб переконати суд і присяжних у тому, що ніякого зловживання, ніякого вбивства наш солдат не скоював», – заявив Арсен Аваков у перерві судового засідання.
Як відомо, італійський журналіст загинув вдень 24 травня 2014 року у Слов`янську внаслідок ураження невідомою зброєю. Якою саме – точно це не встановлено експертним шляхом через неможливість провести повноцінне слідство під час активних бойових дій у той час. Італійське слідство припускає, що смертельне ураження завдав осколок від міни.
«Балістична була експертиза і баліст сказав у суді: ми не маємо з чого зробити екпертизу, немає ніяких уламків. Відтак коли адвокат збирався їхати в Україну для збору доказів захисту, він запрошував суд і слідство створити комісію і поїхати так само на місце трагедії і перевірити, зібрати факти, які потрібні. Вони відмовилися, вони сказали – ми все маємо», – розповідає Оксана Максимчук, матір Віталія Марківа.
Трагедія сталася у районі залізничного переїзду біля керамічної фабрики Zeus Ceramica, яка за іронією долі належала саме італійському інвестору. Між іншим сам цей підприємець Лука Майоккі був допитаний у суді ще у листопаді минулого року. Він засвідчив, що станом на квітень 2014-го склади його фабрики були зайняті бойовиками. За допомогою супутникових знімків Майоккі детально розповів про розташування сил підтримуваних Росією бойовиків у зоні фабрики, а також описав ушкодження, яких зазнала вона внаслідок мінометних обстрілів. Він додав, що охоронець саме його підприємства знайшов тіла загиблих: фотографа Рокеллі і його перекладача, росіянина Андрія Миронова. Залізничний переїзд біля керамічного заводу був позицією терористів, звідки вони під прикриттями залізничних вагонів на коліях обстрілювали позиції сил АТО на горі Карачун над Слов`янськом.
Цю панівну висоту зі стратегічним об'єктом на ній – ретрансляційною телевежею – десантники 95-ї житомирської бригади посилені ротою гвардійців добровольців, серед яких був і Марків, зайняли 2 травня 2014 року. Це сталося після кількагодинної блокади підрозділу під керамічною фабрикою Zeus Ceramica вороже налаштованими місцевими мешканцями.
Саме тоді відбулося це коротке, але приязне спілкування Віталія Марківа із італійськими журналістами, адже Віталій до війни з 16-ти років жив в Італії і повернувся в Україну з початком подій на Майдані восени 2013 року.
Власне, таке дружнє спілкування Марківа, який у НГУ мав позивний «Італієць», з італійськими журналістами продовжилося і після взяття силами АТО Слов`янська. Саме ці безтурботні контакти великою мірою стали причиною затримання Віталія наприкінці червня 2017 року у Болоньї під час першого свого візиту в Італію до матері у відпустку.
«Коли його затримали, дуже багато вийшло сюжетів на ТБ і статей у газетах, де на Віталія вішали клеймо «вбивця», «кілер». Тобто без суду його преса зробила винним. І ми робили неодноразово від громади звернення, протести. Зараз ми бачимо, що ситуація змінилася на краще», – розповідає Олесь Городецький, один з членів української громади в Італії, яка активно підтримує співвітчизника у залі суду на кожному його засіданні.
Вочевидь, у розмовах із італійськими репортерами Марків припустився необачної помилки: сказав їм дещо, що дало слідству підстави запідозрити нашого гвардійця у тому, що він якщо і не відкривав сам вогонь по групі журналістів, то хоча би служив там і поруч із тими, хто потенційно міг це зробити. Саме тому звинувачення сформульоване як співучасть, а не власне вбивство фотожурналіста Рокеллі. Варто пам`ятати, що він прибув висвітлювати події у Слов`янську саме на стороні бойовиків попри офіційну рекомендацію італійського посольства не їхати у захоплене Гіркіним місто через високий рівень небезпеки. І цей факт є одним з аргументів захисту, який підтвердив у суді тодішній посол Італії в Україні Фабріціо Романо. Між іншим, перші втрати зведений підрозділ десантників і гвардійців із Марківим поніс саме тоді – 2 травня, коли вже вночі у темну пору доби після кількагодинної блокади під керамічною фабрикою з-за спин агресивних «мирних» мешканців полетіли спочатку гранати, а потім і кулі.
На цьому відео знятому у ту ніч у какофонії бою на 2їй хвилині чітко видно вибух гранати і чутно схвальний вигук одного із зазомбованих тоді "руським міром" місцевих мешканців. Про інтенсивність бойових дій тоді навколо Слов`янська свідчить той факт, що тільки 2 травня під час початку блокування міста сили АТО понесли втрати не тільки на землі, але і у повітрі: було збито 2 військових гелікоптера, їхні екіпажі загинули. Тобто сили російської терористичної банди Стрєлкова-Гіркіна вже мали і активно застосовували не тільки стрілецьку і снайперську, але і важку протиповітряну зброю на додачу до тієї бронетехніки (6 БМД і 2 САУ «Нона» 120 мм), яку вони захопили ще 16 квітня у деморалізованого підрозділу 25-ї ПДБР під Краматорськом. Є численні відео, де по горі Карачун із нашими десантниками і гвардійцями протягом травня ведуть інтенсивний мінометний вогонь саме бойовики зі Слов`янська. Відтак наші були змушені відкривати вогонь у відповідь.
«Національна гвардія України у травні 2014 року мала на озброєнні стрілецьку зброю: автомати, пістолети, ручні кулемети; спеціальні засоби; зенітні установки ЗУ-23-2 та іншу стрілецьку зброю. У нас не було колективної зброї і тяжкої зброї. Тобто у нас не було ані артилерії, ані мінометів на той час», – свідчив під присягою у суді генерал-лейтенант Микола Балан. І додав у розмові із журналістами у перерві засідання: «Фактично та біда, яка трапилася, вона апріорі не могла бути здійснена Марківим, тому що там відстань від його позиції до місця загибелі італійського фоторепортера біля 3 кілометрів. І тактико-технічні характеристики його стрілецької зброї просто не дозволяють, щоб боєприпас пролетів таку відстань. Навіть рикошетом».
Гвардійці на горі Карачун, як приданий до десантників 95-ї бригади підрозділ, займав позиції у бік селища Андріївка, на фланзі протилежному від того напрямку, де загинув Рокеллі за залізничим переїздом біля керамічної фабрики Zeus. Тобто Марків не міг не те, що відкривати вогонь, але теоретично навіть давати цілевказання іншим на відкриття такого вогню. Про це свідчили його співслужбовці. У суді обвинувачення використовує набір смішних доказів: відео, де Марків із співслужбовцями отримують волонтерську допомогу; його фото з соцмереж із ручним протитанковим гранатометом у руках; фальшивий лист нібито від імені Нацгвардії із купою фактичних та орфографічних помилок. Все це свідки чітко, вичерпно і скрупульозно спростували своїми прямими показами.
«Ці всі надумані провокації, які призвели до арешту Марківа майже 2 роки тому, почалися з інформаційних провокацій пропагандистського сайту «Русская весна» і так далі. Я все це пов`язую в одну велику систему війни проти України», – заявив міністр внутрішніх справ України.
Схоже, що справа проти Віталія Марківа не просто збіглася у часі із активізацією проросійських впливів в Італії, а згодом і приходом до влади популістичної коаліції двох партій «П`яти зірок» і правої «Ліги Півночі». Лідер останньої – міністр внутрішніх справ у статусі віце-прем`єра Маттео Сальвіні відомий своїми відкритими проросійськими симпатіями.
Адвокат Віталія Марківа авторитетний і відомий в Італії Рафаелле Делла Валле наполягає, щоб суд санкціонував проведення слідчих дій безпосередньо на місці тих подій у Слов`янську. Адже тоді б обвинувачення, провівши всі необхідні дослідження та заміри, змогло на місці переконатися у невинуватості українського гвардійця. МВС України готове сприяти італійському слідству у проведенні таких слідчих дій. Україна не залишає свого солдата напризволяще і зробить все, щоб його було виправдано італійським правосуддям.