Отримавши визнання і почесті (його роботи є в колекціях Національного художнього музею України, Метрополітен Музею (США), Державної Третьяковської галереї (Росія), Музеї Вікторії і Альберта (Великобританія), музеї Kelvingrove (Шотландія) etc), усім своїм творчим циклом, укладом мистецтва Павло Маков бореться за можливість «робити відкриття» в мистецтві.
Його графіка – не соціальна, але актуальна: «Державний обрус», Paradiso Perduttо, «Українська абетка», проект «Сади», «Межа», «Ковдра пам’яті”, зроблена із паперових грошей, «Фонтан виснаження» - це все один мета-щоденник сучасності, який пишеться далі уважним, талановитим і небайдужим художником. Арт-буки Павла Макова – окремий об’єкт бажання.
«Я роблю виставку лише тоді, коли у мене є нове висловлювання. Зазвичай, на усвідомлення того, що ти можеш сказати два нових слова, йде 2-3 роки. Нових думок у голові не так багато. Вони не з’являються кожного дня. Як правило, думки з’являються після роздумів про те, що діється навколо, і дуже часто, на жаль, щось вгадується», - сказав мені Маков в одному з інтерв’ю.
Проект «Сади» отримав несподіваний розвиток: художник час від часу на замовлення робить свій знаменитий «Сад» відповідно до малюнку відбитка пальця замовника, відтак жоден не подібний на інший. « Я мрію, щоб по моєму малюнку посадили сад. Але це дуже дорогий проект, не знаю, хто міг би це зробити».
