Під час лікування мені попалася телевізійна програма про аварії. Сценаристи показують ДТП, які зафіксував відео реєстратор. На жаль, більшість аварій трапилася у нас, на Україні. Чому так стається? І чому кожен четвертий водій в країні не впевнений у власній водійській майстерності? Хто і як вчить нас керувати автомобілем?
«Обережно: на дорозі студенти»
Пам’ятаю, коли я прийшов на курси водійської майстерності, перше, що мені сказав інструктор було: «Запам’ятайте, автомобіль – засіб підвищеної небезпеки. Коли ви сідаєте за кермо, від вас і тільки від вас залежить життя та здоров’я інших». На одному з перших занять (а ми лише почали вивчати теорію!!!) нам показали фільм про аварії з фатальними наслідками. Натуралістичний, майже без закадрового тексту. Ці кадри врізалися в мою свідомість так сильно, що я кардинально змінив своє ставлення до навчання. Правила, додатки, пояснення – все це відскакувало від зубів. Я чітко зрозумів тоді і розумію зараз, яку відповідальність беру, коли заводжу машину.
Чи говорять ці слова нинішнім слухачам? Сумніваюсь. Аж надто багато тих, хто «тупить» на перехрестях, не вмикає поворотний сигнал, не тримає дистанцію. Ми починаємо їздити за принципом: «Не ти - так тебе»
Я переконаний, все йде від майстра, від вчителя. Іноді здається, що майстрами працює добра чверть населення у столиці. Бо такої кількості різноманітних шкіл, курсів та інших приватних лавочок я не бачив у жодному іншому місті України.
Моя знайома одного разу поскаржилася: уся її практика складалася з їзди по колу навколо будівлі курсів. Вище другої передачі вони не перемикались (дівчина навчалася на механіці). Так вони відкатали необхідні 15 годин. Зрозуміло, що самостійно виїхати в місто вона не наважилася. Поставивши логічне питання інструктору, а як же ж вона піде на екзамен в ДАЇ, їй озвучили суму. 300 доларів – він вирішить питання, за правами прийде через тиждень. Дівчина обурилась: вона заплатила за курси, тепер має дати хабар, а їздити врешті так і не вміє. Тоді простий, без тіні сумніву, інструктор запропонував: він може навчити її у приватному порядку, за 100 гривень за годину.
Дівчині прийшлось проходити навчання двічі. І заплатила вона, як ви розумієте також двічі.
Та є один маленький момент: хто перевіряє якість навчання? На яких машинах навчаються слухачі, як затверджується учбовий план? Це серйозне питання, яке заслуговує на не менш серйозне ставлення. У нас, на жаль, поки ставляться до нього наплювательські.
Державтоінспекція постійно вказує, що один із чинників, який впливає на рівень аварійності,— це слабка або незадовільна підготовка водіїв транспортних засобів у навчальних закладах.
Добре, вивчити правила ще можна самому – це на совісті самих майбутніх водіїв. Мене турбує питання так званої практики. Хто перевіряє водіїв на звичайну людську адекватність та стан здоров’я?
Чи порушена право на якісну освіту? Так. Чи порушені права споживачів? Безперечно!
Звичайно, багато чого залежить від тих інструкторів в ДАЇ, які приймають екзамени. Зазвичай, екзамен проходить по колу, де перевірити і зрозуміти рівень водія – майже неможливо. И також болюча тема – хабарництво у державтоінспекції. На жаль, викоренити її доки не вдається.
Тож лишається сподіватися на відповідальність самих водіїв, чесність інструкторів та порядність шкіл. Це питання має бути на контролі. Від цього залежить наше з вами життя та здоров’я.
«Я б в охоронці пішов: нехай мене навчать!»
Також наше з вами життя, здоров’я, а часто і безпека залежать від ще однієї категорії людей – охоронці. Виявляється, у столиці працює біля сотні різноманітних курсів, що готують нібито професійних охоронців. Тобто людина з корочкою може вільно йти та працевлаштовуватися.
Трагічна історія, яка сталася минулого року в торговельному центрі Караван довела: непрофесійні дії, невміння поводитися зі зброєю ставить під удар безпеку сотень людей.
Хто вони, люди з наліпкою «Security» на формі чи можемо ми бути впевненими, що у патовій ситуації нас хтось захистить? Чи не такі горе-випускники незрозумілих курсів хамлять у магазинах, обшукують продуктові корзини та силою змушують вивертати кармани?
Тут я можу зрозуміти і роботодавця. Коли людина показує сертифікат про закінчення курсів з красивою голограмою чи печаткою, впевнено розповідає про себе – чому б і не повірити? Правда, звісно випливе. І дай бог, щоб через це не сталася ще одна трагедія.
Підсумовуючи: звісно йдеться про людський фактор. Коли невпевнена у своєму вмінні людина сідає за кермо та виїжджає в місто – вона ризикує своїм і чужим життям. Коли роботодавець приймає на роботу в охороні людину лише з корочкою про закінчення курсів – вона також ризикує своїм і чужим життям. Особиста відповідальність – перш за все.
Однак, я вважаю, що держава також не повинна стояти осторонь.
«Спробуємо перевірити…»
Я вже звернувся до Державної інспекції навчальних закладів з депутатським зверненням. Частку аварійності на автошляхах України створюють водії-початківці, тобто водії зі стажем керування від 1 до 3 років. Очевидно, що винними в тому числі, треба визнати навчальні заклади, що здійснюють підготовку водіїв транспортних засобів. Причина — це слабкі теоретичні та практичні навички під час керування транспортними засобами. Заявники вказують, що навчання водіїв у школах підготовки водіїв транспортних засобів у м. Києві відбувається на недостатнє високому рівні. Наведене є порушенням вимог законодавства у сфері освіти. Я прошу організацію провести комплексну перевірку у школах підготовки водіїв транспортних засобів щодо дотримання ним вимог законодавства про освіту.
Те саме стосується і рівень підготовки охоронців за результатами проходження курсу професійно-технічного навчання за програмами курсової чи індивідуальної підготовки, підвищення кваліфікації за професіями "Охоронник", "Охоронець".
Вже з 1-го липня така перевірка розпочнеться зі столиці.
Я сподіваюсь, що вже найближчим часом Державна інспекція навчальних закладів перевірить рівень таких шкіл та курсів. І, на жаль, я вже розумію, що висновки будуть аж ніяк не відмінні.