За роботу українцям платять копійки, наче людський труд коштує менше за якийсь гвинтик чи нитку. Щоб переконатися в цьому, достатньо дослідити структуру операційних витрат підприємств.
Так, за 2011 року структура операційних витрат з реалізованої продукції складала: матеріальні витрати – 29,3%, вартість товарів і послуг, придбаних для перепродажу та реалізованих без додаткової обробки, – 51,2%, амортизація – 2,9%, витрати на оплату праці – 6,0%, соціальні відрахування – 2,2%, інші операційні витрати – 8,4%.
Сьогодні частка заробітної платні у собівартості українських товарів становить 6%, тоді як у країнах Західної Європи сягає аж до 45%. При цьому розмір ВВП України менше внутрішнього валового продукту середньої європейської країни всього у 4 рази, тоді як заробітна плата менша в 5,6-19,7 разів. Це справжній грабіж працюючих українців.
І що робить одіозний режим Януковича під гаслом «Україна для людей» заради припинення цього грабежу? Нічого! Навіть більше: допомагає вивертати кишені трудящих. В останні роки олігархи продовжують знижувати частку заробітної плати у собівартості української продукції: у 2009 р. це було 7%, у 2010 – 6,5%, у 2011 – 6,0%.
Замість модернізації промисловості, інвестування у заміну зношеного та застарілого устаткування вітчизняних підприємств олігархи примудряються отримувати надприбутки попри високу матеріалоємність та енергоємність виробництва – шляхом скорочення витрат на заробітну плату найманого працівника. Якщо б в Україні був сильний профспілковий рух, всі індустріальні гіганти Сходу вилетіли би у трубу.
Однією з причин малої частки зарплати в собівартості продукції є низький рівень доданої вартості, створюваної на українських підприємствах. Така проблема є найбільш характерною для експортної продукції хімічної і металургійної галузей, підприємства яких належать одіозним олігархам. Якби Україна експортувала не сировину та напівфабрикати, а товари з глибшим ступенем переробки, більшою була б і частка заробітної плати у собівартості.
Деякі власники-роботодавці стверджують, що в нас мала зарплата, тому що низька продуктивність праці. Однак не слід забувати, що продуктивність праці на 95% залежить від роботодавця: його здатності ефективно організувати процес виробництва, впровадити сучасні технології, навчити і підвищити кваліфікацію свого працівника.
Втім, держава деякою мірою причетна до дикого грабежу найманих працівників в Україні. Можна погодитись з роботодавцями, що податкове навантаження на фонд оплати праці є надмірним. Крім того, неможливо оминути увагою таку значну статтю витрат вітчизняних підприємств, як їх корупційна складова, що за різними даними складає більше 10% – 20% доходів підприємців. У житловому будівництві корупційна частка сягає до 40-60% від собівартості. В щорічному рейтингу Transparency International 2011 року Україна посідає 152-е місце за рівнем корупції з 182-х можливих. Гірше, ніж в Україні, ситуація з корупцією в таких країнах, як Зімбабве, Кенія, Афганістан, а також Екваторіальна Гвінея і Сомалі, у яких ситуація з корупцією в світі є найгіршою. У 2010 році Україна займала в цьому рейтингу 134-е місце.
Гострим питанням залишається й значна диференціація рівня оплати праці серед найманих працівників різних видів економічної діяльності та регіонів. Протягом останніх років найбільші заробітні плати були у сфері послуг (фінансових, посередницьких тощо), а не в сфері матеріального виробництва. Це дозволяє припустити, що олігархи більше оплачують лояльність, аніж майстерність та працьовитість. Олігархам пощастило, що терплячі українці мало страйкують і вдовольняються жалюгідними копійками.
Ще однією з проблем забезпечення належного рівня оплати праці є інститут мінімальної заробітної плати, який на сьогоднішній час в Україні не виконує покладеної на нього функції. Мінімальна заробітна плата не виступає у ролі соціального стандарту оплати праці, а залишається технічним нормативом для розрахунку зарплати у бюджетній сфері.
Станом на липень 2011 року відношення річної української мінімальної заробітної плати становить 21,5% до обсягу ВВП на душу населення. Для прикладу, відповідні показники за даними Євростату та МВФ: у Бельгії мінімальна зарплата – $2064,2 (68,6% до ВВП на душу населення), у Франції – $1951,9 (68,7%), у Польщі – $496,7 (31,5%), у Латвії – $403,2 (33,5%).
Кожний четвертий найманий працівник в Україні знаходиться за межею бідності. Таке ганебне явище, як бідність серед працюючих, просто не має виправдання з точки зору елементарної людяності.
Проблемним залишається питання оплати праці бюджетників. Продовжується практика грубого порушення Закону "Про оплату праці": з січня 2012 р. посадовий оклад працівників 1-го тарифного розряду – 773 грн., а мінімальна заробітна плата 1073 грн., різниця 300 грн. Хоча по закону оклад працівників 1-го тарифного розряду має бути більшим за мінімальну зарплату. Такими шахрайськими махінаціями Уряд Азарова штучно занижує розміри заробітної плати для майже 4 млн. працівників. Щомісяця кожному бюджетнику уряд Азарова недоплачує більш ніж 300 грн. А кваліфікованим учителям, лікарям ще більше – по 700-800 грн.!
Нинішня влада видає як велике досягнення те, що середньомісячна заробітна плата в Україні за 2011 рік становила 2633 грн. (329 $); для порівняння: в Польщі – 1360 $, в Чехії – 1450 $; у Франції – 2500 Євро, в Німеччині – 2800 Євро, в Нідерландах – 3007 Євро, у Великобританії – 3118 Євро.
В Україні залишається ганебна заборгованість із виплати заробітної плати, яка за перші три місяця зросла на 10% і досягла одного млрд. сімдесяти млн. грн.. Найбільший борг по зарплаті в Донецькій, Харківській та Луганських областях.
Головною причиною низької зарплати є вкрай неефективна та несправедлива система оподаткування та розподілу доходів. В результаті, за даними ООН, в Україні 80% населення знаходяться на межі бідності, а розрив між доходами найбагатших і найбідніших є 40-кратним.
Олігархам, які є опорою режиму президента Януковича, потрібна дешева, покірна та малограмотна робоча сила, з якої і надалі можна вичавлювати надприбутки.
Якщо у влади вистачило б бажання і волі закрити чорні офшорні діри, не красти мільярди з ЄВРО-2012, то вже найближчим часом можна було б встановити середню зарплату не нижче за 1000 $ !
Чим скоріше усунемо від влади олігархів Януковича, тим скоріше відновимо соціальну справедливість.
P.S. В дописі використані матеріали “круглого столу” на тему: “Оплата праці – українські реалії” парламентського комітету з питань соціальної політики та праці.