За даними моніторингу протестів Центру дослідження суспільства (ЦДС), з початку кампанії на захист Гостинного, в її рамках відбулось 22 протестні події, значна частина яких пов’язана з мітингами під різноманітними урядовими органами з вимогами припинити роботи та (пере)захопленнями Двору громадськими активістами, членами ВО «Свободи» і непартійними крайніми правими.
Цікавим є те, чому за весь час, починаючи з травня минулого року забудовник, маючи дозволи на реконструкцію, та, за даними журналістського розслідування ТВі перебуваючи навіть у зв’язках з родиною Януковича, так і не спромігся перебудувати та приватизувати Гостинний. В першу чергу це пов’язане з застосуванням ефективних конфронтаційних тактик протестувальниками. Для антизабудовних протестів дуже характерною є ситуація, коли під час боротьби у правовому полі забудовник продовжує роботи, тому на той момент, коли приймається певне рішення, навіть не на його користь, будівництво може бути вже завершеним, а виконання самого рішення стає неможливим.
У випадку з Гостинним окупація приміщення активістами поруч з протидією забудовнику, коли той намагається здійснити черговий етап робіт дає свій результат – будівництво фактично зупиняється і протистояння зводиться до регулярних спроб викинути активістів з приміщення. Таким чином конфронтаційна тактика, котру неможливо ігнорувати, на відміну від мітингів та демонстрацій, навіть при малій кількості учасників протестів (за даними ЦДС серед підтвердженої кількості учасників у протестах навколо Гостинного брало участь не більше 150 осіб за одну подію) виявляється ефективною. Другим чинником такої ефективності є реальне використання Двору у якості публічного простору для різноманітних заходів. Тривалий час забудовник не міг вдатися до насильства через те, що воно виглядало б необґрунтованим по відношенню до людей, що проводять та відвідують мистецькі акції. Останні ж, крім усього іншого, ще й допомагали залучати людей до протестної кампанії.
Ще однією цікавою стороною виявляється «законність» дій забудовника та протестувальників. Попри заяви директора ПАТ «Укрреставрація», яка займається «реконструкцією» Гостинного, Дмитра Ярича, що в нього є усі необхідні дозволи на роботи, виникають сумніви, навіщо, в такому разі, необхідна присутність співробітників «приватних охоронних фірм» та регулярні нічні напади на активістів? Те ж саме можна сказати і про ігнорування рішення наукової ради при Міністерстві культури щодо визнання Гостинного двору пам’яткою містобудування. Очевидно, що в умовах ігнорування законності, заклики «діяти в правовому полі» від забудовника направлені винятково на переведення протесту у прийнятне русло, після чого його можна буде просто ігнорувати.
Останнім, про що хотілося б зазначити є невидима для багатьох сторона протестів навколо Гостинного. Ясно, що забудовник не власноруч проводить роботи у будівлі. Позиція робітників у цьому питанні може виявитись ключовою. Є припущення, що вони влаштовані на будівництві нелегально, що, однак, не є надто рідкісним феноменом – так само працювали робітники на будівництві НСК Олімпійський та терміналів у Борисполі. В особистих розмовах робітники найчастіше наполягають на необхідності годувати сім’ю та всіляко заперечують свою роль, мовляв, вони «просто виконують свою роботу». Однак, під час однієї зі спроб забудовника провезти техніку у внутрішній двір, водій трактора відмовився виконувати його вказівку їхати прямо на людей. За словами ж свободівця Юрія Левченка, робітники просто не хочуть працювати в тих умовах, що склались у Гостинному зараз. Можливо, саме координація дій активістів Гостинного двору з робітниками могла б стати ключовим фактором успішності протесту.
Тим часом, попри усі невдачі, протести щодо Гостинного двору можна сміливо назвати вдалим прикладом тривалого спротиву, котрий, очевидно, продовжуватиметься і далі.