Про коаліцію та підтримку
Прошу затямити, пане міністре, що Ви – представник виконавчої, а не законодавчої влади. Ви - призначенець, а не обранець. Це ми – народні депутати Вас призначаємо на посаду, і нам вирішувати – чи підтримувати те, що Ви пропонуєте. Тому на майбутнє, не застосовуйте у листуванні з народними депутатами благоглупості, до яких Ви докотилися минулого разу: «Я готовий дискутувати з Вами, як з представником бізнесу, але в рамках коаліції я розраховую на підтримку законодавчих ініціатив Міністерства».
І ще раз нагадую. Нещодавно фракція партії «Блок Петра Порошенка» направляла до уряду свої запитання, зокрема щодо недолугих законопроектів з внутрішнього водного транспорту (далі - ВВТ) №2712, 2713 (2713-д), 2475а, 2476а.
Основні питання були чіткі:
1) Чи не загрожує безконтрольний доступ суден з іноземним прапором національній безпеці?
2) Як ці законопроекти відповідають планам розвитку вітчизняного (тобто українського, а не офшорних зон) судноплавства та суднобудування?
3) Чи не суперечать вони процесам децентралізації?
На що ми отримали відповідь в дусі «річковий транспорт – це…». На Вашій «відповіді» вона знову дубльована і знову без конкретики!
Чому так? Тому що чіткі відповіді викривають хибну суть цих законопроектів. Між тим, під час проведення АТО безконтрольний запуск іноземних кораблів – це серйозна загроза нацбезпеці. Тоді як, відміна мита та дозвіл на каботаж іноземним суднам – остаточно покладе вітчизняне суднобудування. А створення монополіста - Адміністрації річкових водних шляхів, яка буде збирати гроші з усієї України, – суперечить децентралізації.
Про мету та мотивацію
Я готовий розжувати Вам свою мотивацію. Як народного депутата України, мене було обрано за мажоритарною системою по виборчому округу №130 Миколаївської області. Балотуючись до парламенту, я ні від кого не приховував, що з «Нібулону». Навпаки запропонував свій досвід, і люди довірили мені представляти їх, вони мене обрали. Саме перед жителями цього округу я звітую. Тому їх думка, їх майбутнє мене турбує найбільше.
Доводжу до Вашого відома, що на «Нібулоні» сьогодні працює понад 6 тисяч наших співвітчизників, з них 700 – на суднобудівному заводі, де їхніми руками за останні декілька років було збудовано понад 40 суден! Таких досягнень не має у жодної української компанії. Уявіть лише: близько 9 тисяч миколаївців перебувають у черзі на працевлаштування на суднобудівному заводі товариства, втомившись від поневірянь по корабельнях світу…
Якщо ж прийняти запропоновану редакцію законопроектів про ВВТ, то будівництво флоту стане нерентабельним, і, в тому числі, ці 700 людей банально втратять роботу, а 9 тисяч – надію на її отримання. Отже, перепрошую, що відстоюю інтереси українців, а не іноземного бізнесу.
Наша мета, як і мета будь-якого патріота, підняти судноплавство саме під Прапором України. Це забезпечить розвиток економіки в цілому, гарантуватиме для кваліфікованих фахівців можливість працевлаштування в рідних краях. Ми за чесну та вільну конкуренцію. Але наголошуємо, що максимальну підтримку від держави має отримати саме український виробник!
Зміни, за які ми ратуємо, будуть вигідні для всієї галузі. Адже, дивлячись на безпорадність профільних міністерств ми разом з фахівцями протягом восьми років переймали досвід Євросоюзу, США, Білорусії. Зрештою, робили те, чим повинні були займатися державні службовці, і запропонували альтернативу. Це – світовий досвід, яким пропонується скористатись замість того, щоб проводити шкідливі для економіки країни експерименти.
Я переконаний, що зараз для України вкрай важливо використати найкращий досвід ЄС і звільнити судновласників від сплати акцизного податку на моторне паливо, що споживається суднами, які перевозять вантажі і пасажирів внутрішніми водними шляхами. Це реально стане поштовхом до підвищення привабливості річкових перевезень.
Допускати іноземний флот до українських річок чи не допускати – питання вочевидь риторичне. Сьогодні Україна не має ані інфраструктури річкового транспорту, ані глибин.
Пане міністре, Ви й досі маніпулюєте поняттями державні та приватні інтереси. Від Вашої позиції так і тхне порочним твердженням: держава – це я, чиновник. Саме тому Ви не чуєте бізнес, що працює на розбудову держави і на користь суспільству. І саме тому Вас не дуже цікавить, чи допоможуть вищезгадані законопроекти створити робочі місця та залучити інвестиції. Вас цікавлять лише так звані «фінансові потоки»…
Гасла замість фактів
На перший погляд, весь Ваш текст напханий гарними й начебто зрозумілими реченнями, але якщо розібратися: в ньому лише протиріччя і гасла, фактів – нуль.
Наприклад: «Очікується, що обсяг перевезень річковим транспортом збільшиться у найближчі 3 роки з 5 до 15 млн. тон».
Без обґрунтувань, взагалі без розуміння, як працюють інвестиції. Невже вам невідомо, що від прийняття першого рішення до здачі об’єктів іноземними компаніями проходить більше ніж три роки?!
Далі: «У зв’язку з чим може виникнути суттєвий дефіцит річкового флоту і це буде стримуючим фактором для розвитку річкового транспорту».
Тобто через три роки. А що ми за цей час нездатні взагалі нічого побудувати?! За умови державної підтримки 9 українських заводів за рік можуть побудувати від 50 до 75 суден, які здатні перевозити по 3 тисячі тон. І цей новостворений флот тільки за один рік збільшить обсяг перевезення на 2,5-3 мільйони тон вантажів. Про який тоді дефіцит може йти мова через п’ять років?! Не говорячи вже про забезпечення роботою сотень тисяч людей.
І ще: «Він містить новації, які націлені на суттєве спрощення умов ведення бізнесу на річці, а також зменшення витрат судновласників».
Не спрощує. Проект запроваджує тотальну централізацію, коли повноваження органів місцевого самоврядування у сфері ВВТ повністю нівелюються. Зокрема вони будуть позбавлені права відведення земельних ділянок під розвиток існуючих і будівництво нових об′єктів ВВТ, розвитку воднотранспортної інфраструктури тощо. Натомість бігати тепер доведеться напряму до Міністерства інфраструктури, яке буде особисто надавати погодження на проекти будівництва причалів (пристаней), операційних акваторій причалу (причалів) та підхідних каналів.
Щодо зменшення витрат для перевізників, то наразі суднами під українським прапором сплачується до бюджетів всіх рівнів та до державних підприємств-монополістів (АМПУ, Держгідрографія, Укрводшлях) близько 1,71 долара на тонні. А враховуючи Ваші вислови про встановлення річкового збору на рівні 1 дол/т (хоча Ви казали 1-1,5 дол/т) вантажу, витрати судновласників зростуть до 2,57 долара. Тобто мова йде про подорожчання на понад 50%!
І це називається зменшенням витрат судновласників (перевізників)? Такими змінами Ви особисто підписуєтеся під збільшенням витрат, а відповідно й під збільшенням ціни для людей на зерно (хліб), будівельні матеріали, вироби з металу та ін.
А ось, судновласники суден під іноземним прапором, за підрахунками ТОВ «Гермес-Трейдинг», дійсно, сплачуватимуть державі з кожної тони перевезеного вантажу аж на 2,6 долара менше.
Отже, законопроект спрямований на підтримку виключно офшорного бізнесу з суднами під іноземним прапором.
Ви пишете: «Проект Закону скасовує низку платежів, зборів та дозвільних документів».
Не скасовує, а замінює. Не вводьте в оману людей, бо пропонується замінити п’ять портових зборів (корабельний, адміністративний, канальний, маяковий, якірний), плату за шлюзування та плату за розведення мостів на один - Річковий збір. Це окозамилювання, а не революція.
Хіба ж сьогодні в Україні важко знайти кошти, користуючись вже існуючими джерелами фінансування водної транспортної інфраструктури? Наприклад, АМПУ з її мільярдними залишками на банківських рахунках хіба не в змозі профінансувати утримання річкової інфраструктури? Ні? Ну тоді напевно і її клон – АРВШ, який Ви хочете створити, навряд чи знайде необхідні ресурси. Невже тоді буде потрібно приймати окремий закон для перерозподілу коштів між двома державними підприємствами при Мінінфраструктури?
А може, пане міністре, Вам достатньо видати наказ, яким внести відповідні зміни до наказу від 27.05.2013 №316 «Про портові збори», передбачивши можливість використання канального та корабельного зборів на утримання внутрішніх водних шляхів, і тоді все стане на свої місця?
До всього Ви пропонуєте набратися іноземних кредитів на поліпшення річкової інфраструктури, при тому що Україна може зробити це власними силами. В Держбюджеті є джерело, достатнє для розвитку річки, це – акцизний податок з моторного (суднового) палива, що використовується підприємствами річкової та морської галузей (більше 165 млн. грн. на рік). Обсягів вказаного збору в повній мірі достатньо на відновлення внутрішніх водних шляхів без залучення кредитів та запровадження нових обов’язкових платежів для їх покриття.
«Всі ці новації мають зробити внутрішні водні шляхи конкурентними на ринку вантажоперевезень».
Конкурентним з ким? З дорогою? З залізницею? Ми ж пропонуємо зробити їх настільки конкурентним, щоб компенсувати витрату часу, тому що це найдовший спосіб перевезень.
Нарешті: «А переміщення 1 млн. тон вантажів з доріг на річку, дозволить зекономити державі тільки на експлуатаційному утриманні доріг майже 1 млрд. грн.».
Розгрузити дороги - це наші аргументи на користь того, щоб держава була зацікавлена зняти вантажі з доріг, а отриману економію направити на фінансування річки. А Ви хоче і мільйон тон з доріг забрати, і взяти ще за це платню з річкових перевезень?!
Ви також пишете про «відкритість неба для літаків» та «доріг для фур». Так ось, наші порти теж відкриті для іноземних кораблів. Але зараз мова йде про каботаж (перевезення між портами України), а не про міжнародні рейси. Багато ви бачили фур на Французьких номерах, що перевозять товари лише в межах кордонів України, або літаків Lufthansa, які здійснюють рейси «Ізмаїл – Кривий Ріг»?
Пане міністре, для початку Вам потрібно уяснити, в чому різниця між транзитними і каботажними перевезеннями. І перш ніж давати «зелене світло» іноземному прапору, потрібно зробити так, щоб підняти статус Державного Прапору України, щоб наше судно могло без перешкоди зайти хоча б в ЄС.
Про те, хто розуміє суть
Висловлювання, що незгоду з вищезгаданими законопроектами висловила лише компанія «Нібулон», є маніпулятивними. На останньому круглому столі Європейської бізнес асоціації проти також виступили представники «Ferrexpo», які зазначили, що чинна редакція призведе до здороження цін на будматеріали, бо вони зазвичай перевозяться внутрішньо басейними перевезеннями і не сплачують шлюзові збори тощо.
Асоціація суднобудівників України взагалі критикує будь-яку спробу надати перевагу іноземному прапору. Вона зазначає, що це абсурд - чути таку ініціативу від державних органів або посадових осіб, які мали б захищати національного виробника та робочі місця. Навіть компанія «Гермес-Трейдинг», яку ви називаєте гравцем ринку, хоча вона має одну, наголошую, одну, баржу, під кінець дискусії вже мала сумніви.
Наразі також маємо думку мерів та губернаторів п’яти областей, які цілком погоджуються з нами, що проекти вищезгаданих законів в такому вигляді суперечать децентралізаційним принципам.
Хто залишився? – лише Укррічфлот. Для розуміння, саме Укррічфлот був монополістом річкових перевезень в Україні з 1991 року, і саме в часи його «правління» обсяги перевезень вантажів річковими водними шляхами катастрофічно знизились. Так, з 1991 року по 2000 рік обсяги перевезень впали більше ніж в 7 разів (з 60,16 млн. т до 8,3 млн. т).
Так можливо тут наявний лобізм з іншого боку, саме у прийнятті цих законопроектів? Або ж Ви нарешті чесно зізнаєтесь, що приватні інтереси у Вас запросто стають вище державних.
Я поділяю підхід, що ЧИЄСЬ не повинно бути важливіше за ДЕРЖАВНЕ. Проте Ви особисто маєте прийняти внутрішнє рішення, хто Ви є: державний службовець чи реалізатор чиїхось забаганок, тобто - лобіст. І чесно про це сказати.
Про альтернативну Концепцію
Приємно, що наша інформаційна боротьба за відновлення судноплавства під прапором України та суднобудування України поступово розкриває всі наслідки запропонованої реформи.
Повторюю: моя мета – не критика, а прийняття альтернативної Концепції. Документу, який було розроблено ініціативною групою за участі органів місцевого самоврядування, органів місцевої влади, представників суднобудівної галузі та компаній, які здійснюють судноплавство під Прапором України та за останні роки (не завдяки, а в супереч політики Міністерства інфраструктури) помітно збільшили український флот.
Концепцію ініціативної групи доведено до відома керівництва держави, профільного міністерства, а також логістичного комітету при Кабінеті Містерів України, який нещодавно був створений. До того ж Ви самі пишете про розроблення «проекту Національної транспортної стратегії України до 2030 року» за підтримки європейських колег. Чи нелогічно спочатку мати цю стратегію, а вже потім приймати базові закони для її реалізації?
Тож я закликаю повернутися за стіл переговорів для професійної дискусії. Переконаний, Ви ще можете підготуватися до неї. Принагідно нагадаю: в попередній публікації я чітко з посиланням на конкретні факти зазначав і чим загрожує прийняття пакету законопроектів по ВВТ, і в чому позитивна суть запропонованої нами альтернативної Концепції.
Почитайте, поміркуйте, порадьтеся з фахівцями. Зрештою, просто подумайте про те, як можна насправді стати корисним для держави.