Шановні панове
Спершу маю сказати щодо своєї кваліфікації у царині проблематики цього проекту. Проекту, який має на меті створення системи ефективного контролю з боку власника (народу України щодо загальнодержавних чи територіальної громади щодо місцевих) закладів охорони здоров’я (далі – ЗОЗ), що знаходяться у загальнодержавній чи комунальній власності згідно з прийнятими у 2017 році змінами до законодавства, відомими у суспільстві під назвою «медична реформа».
18 лютого 2014 року я став координатором волонтерів Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги.
У квітні 2016 року обраний Головою Громадської наглядової ради цієї ж лікарні, яка стала ефективним органом громадського контролю над цим ЗОЗ. Хочу наголосити, що подібних діючих структур в країні було лише кілька.
За ініціативи ГНР КМКЛ ШМД та за підтримки благодійних фондів у 2016 році на базі КМКЛ ШМД в рамках аналізу медичної реформи було проведено круглий стіл з питань організації механізмів громадського контролю над ЗОЗ.
У 2017 році на базі Реанімаційного пакету реформ було проведено семінар з того ж самого приводу, на якому було сформовано принципіальні підходи щодо проблематики контролю над ЗОЗ в контексті автономізації ЗОЗ.
У 2017 році на прохання депутатів профільного комітету Верховної ради України мною було підготовлено проект зміни до статті 24 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», що стосувалися створення при ЗОЗ Спостережних і Опікунських рад. Більшість з моїх пропозицій було внесено у відповідну статтю закону.
Не думаю, що в Україні є значна кількість фахівців, яка у теорії та, тим більше, на практиці розуміється у проблематиці громадського контролю над ЗОЗ. Саме тому з повною відповідальності і розумінням можу оцінити винесений на громадське обговорення проект постанови КМУ.
Хочу наголосити. Функції Спостережної ради ЗОЗ, як це виписувалось у рамках згаданої статті закону, є фактично повною аналогію до світової практики роботи Спостережної ради будь якого акціонерного товариства. З єдиною відмінністю – акціонерами ЗОЗ є не приватні особи, які володіють пакетом акцій, а український народ чи місцева громада. У всьому іншому принциповий підхід до завдань, які виконує Спостережна рада, ніяк не відрізняється від завдань, які стоять перед СР будь якого акціонерного товариства відкритого типу.
Повертаючись до опублікованого Проекту постанови КМ. По пунктах йти не буду. Відразу резюме. На відміну від Постанови КМУ №1077 від 27.12.2017, яка була жорстко розкритикована громадськістю, додатки до цього проекту постанови виписані набагато краще, детальніше, вони знімають багато питань щодо суб’єктності у створенні і роботі Спостережних рад ЗОЗ. Але саме в цьому є й його мінуси.
Цей проект викликає значну кількість питань щодо головного, заради чого він і пропонується – у ефективності саме громадського контролю над ЗОЗ, а також у відповідності функціональних завдань, які стають перед СР ЗОЗ тим можливостям, які виписані відповідним проектом. Та й потреб у функціональних завданнях саме таких СР.
По пунктах. Перший. Не зважаючи на заявлену більшість представників громадськості у СР ЗОЗ, контроль над обранням цих представників, згідно додаткам до проекту, фактично повністю передано відповідному органу власника. Так, згідно проекту, 6 з 9 представників конкурсної комісії по відбору представників громадськості у Спостережні ради закладів охорони здоров’я формується власником ЗОЗ і «структурного підрозділу з питань охорони здоров’я». Таким чином де-факто контроль над обранням представників громадськості у СР ЗОЗ повністю переходить до відповідних підрозділів органів влади. На практиці це призведе до того, що більшість членів СР ЗОЗ буде формуватися виключно з представників підконтрольних владним структурам представників «громадськості».
На цьому можна було б ставити крапку у оцінці проекту Постанови КМ і додатків до нього щодо реального громадського контролю над ЗОЗ. Фактично цей проект легалізує не автономізацію ЗОЗ і громадський контроль над ними у рамках медичної реформи, а можливість прямого контролю над будь-яким ЗОЗ з боку навіть не чинної влади, а окремих представників відповідних владних органів, які можуть персоніфікувати склад СР ЗОЗ згідно зі своїми побажаннями.
Для чого це робиться? Відповідь у повноваженнях СР ЗОЗ.
Пункт другий. Повноваження СР ЗОЗ. Це значно більше, ніж здивування, хочу лише заявити, що проект Постанови створює замість СПОСТЕРЖНОЇ (сама назва говорить про функції, які має виконувати цей орган) ради ЗОЗ – фактично ПРАВЛІННЯ ЗОЗ, де директор закладу охорони здоров’я виконує обов’язки виконавчого директора, а всі принципові рішення приймаються Спостережною радою. Починаючи від затвердження штатного розкладу і закінчуючи будь-якою великою закупівлею для потреб ЗОЗ.
Це навіть не перебільшення будь-яких розумних рамок громадського контролю. Це підміна громадського контролю над ЗОЗ зовнішнім управлінням ЗОЗ. Питання про автономізацію ЗОЗ у даному випадку починають виглядати просто риторичними.
Таким чином проект постанови КМ не започатковує реальний громадський контроль у сфері охорони здоров’я, а фактично легалізує та навіть збільшує ризики створення корупційних схем у наявних механізмах охорони здоров’я в Україні, де відповідні бізнес-структури через своїх представників у СР ЗОЗ зможуть диктувати будь-які умови керівництву цих закладів на принципах: «Або по нашому, або на вихід». І це все виписано у додатках до проекту постанови, яка нібито говорить про громадській контроль над закладами охорони здоров’я.
Тому вважаю за потрібне не просто відредагувати проект постанови і додатки до неї, а принципово переосмислити підхід до механізмів формування і функціональних можливостей СР ЗОЗ.
По пункту першому. Комісія з обрання членів СР ЗОЗ від громадськості має складатися з 3 представників власника, 3 – громадськості і 3 – трудового колективу самого ЗОЗ, у який обираються представники громадськості.
Лікарня – це навіть не завод. Фраза «кадри вирішують все» важлива будь де, але у випадку з медициною це вже точно не фраза з підручників історії. Тому й система стосунків між ЗОЗ і її Спостережною радою з самого початку має базуватися на співпраці, а не протистоянні.
З іншого боку – такий механізм (3 х 3) створить паритет інтересів, тим самим значно знизить можливість відбору «потрібних» представників громадськості у СР ЗОЗ, яка у випадку прийняття постанови буде обрана фактично лише її історичним контролюючим органом.
По другому пункту. Компетенції СР мають бути значно звужені. До них мають увійти лише погодження стратегічно плану розвитку ЗОЗ, внутрішній та (за потреби) зовнішній аудит та право рекомендації до власника щодо керівника (можливо і дострокового розриву контракту з керівником) ЗОЗ.
Для ефективної громадського контролю над лікарнями це більш ніж достатньо.
По тексту додатків до Постанови є й ще багато інших питань. Наприклад: освіта, винагорода за роботу, багато іншого.
Але наразі їх всі немає сенсу озвучувати, поки не будуть змінені принципові підходи у цьому проекті. Точніше, він не буде знятий з сайту МОЗ і не переписаний відповідно до тих вимог, заради яких він і був опублікований задля «громадського обговорення» – створення механізму ефективного громадського контролю над закладами охорони здоров’я.