Щойно відкрився новий конкурс для видавництв, за яким представники 41 країни, які входять у програму «Креативна Європа» (в тому числі і Україна), можуть подати заявку на підтримку перекладу та видання ряду художніх творів і отримат співфінансування до 100 тисяч євро. Українські видавці можуть працювати із творами як українських авторів на європейському просторі, так і забезпечувати поширення робіт європейських авторів у нас.
Чому ця програма дійсно важлива для вітчизняних видавців? Тому що вона пропонує комплексно працювати із літературними творами та мати всі інструменти для її ефективної презентації на конкурентному європейському ринку. Так, співфінансування надається не тільки на переклад, але й на дизайн, друк і промоактивності «пакету» робіт (від 3 до 10 творів). Також програма наголошує на важливості використання новітніх технологій для промо та розповсюдження літературних робіт, а також додає окремі бали до заявки на співфінансування при перекладі лауреатів Літературної премії Європейського Союзу (в якій українські автори цьогоріч візьмуть участь вперше).
Це все плани на майбутнє. А які ж українські автори вже були видані за кордоном, завдяки підтримці програми «Креативна Європа»?
Олексій Чупа – «Казки мого бомбосховища» (видали у Австрії).
Біографія Олексія Чупи досить цікава. Він вивчав філологію, при цьому працював машиністом на коксохімічному заводі і паралельно писав. У 2015 році він увійшов у трійку фіналістів Літературної премії імені Джозефа Конрада-Коженевського. Популярність йому приніс роман-антиутопія «Акваруім», який був відзначений спеціальною премією від мережі книгарень «Буква» в рамках Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова», а також увійшов у довгий список літературної премії «Книга року ВВС-2015». В продовження цього успіху завдяки програмі «Креативній Європі» австрійське видавництво переклало та опублікувало ще одну яскраву роботу автора — «Казки мого бомбосховища». Це кілька оповідей з життя сусідів одного будинку під час буремних часів 2014 року в українському містечку на Донбасі. Головні герої різні – з різними долями, уявленнями про життя і планами. Але всі опиняються в однакових жахливих обставинах. Книга написана легко, але читатись може тільки крізь сльози.
Наталка Сняданко – «Охайні прописи ерцгерцога Вільгельма» (видали у Австрії).
У центрі роману особиста історія одного з найекстравагантніших членів імператорськоїродини Габсбурґів — Вільгельма, більше відомого в Україні за бойовим псевдонімом Василь Вишиваний. Він був очільником сотні УСС, який за офіційними даними помер у 1947 році від туберкульозу в Лук’янівській в’язниці. Але в самому творі є місце художньому переосмисленню його долі. У Наталки головний герой не загинув, а прожив до старості у Львові, мав дружину, доньку й онучку, а наприкінці життя написав спогади, які і стали основою однієї з сюжетних ліній роману. «Як саме відбувалося насправді, вже ніхто ніколи не довідається — крім тих, хто завжди про це знав» — відповідає в останній фразі роману Наталя Сняданко.
Юрій Андрухович – видано одразу три твори (у Хорватії та Болгарії).
«Лексикон інтимних міст» – збірка розповідей-замальовок, що складається із 111 історій про 111 міст в Україні, Європі та Америці, в яких побував сам автор. Саме там йому пощастило пережити щасливі й не дуже, але завжди цікаві пригоди.
«Коханці Юстиції» – збірка восьми з половиною оповідань, що пов’язані між собою загальною атмосферою та настроєм. В них події відбуваються у VII-XX століттях на Галичині, яка встигла побувати частиною Австро-Угорської імперії, Речі Посполитої, Габсбурґської монархії та Радянського союзу. Зрозуміло, що в такі буремні часи відбувались і відповідні події – процвітало злочинство та свавілля. Це свого року мозаїчний детектив, який приводить читача до роздумів, чи всі заслуговують на покарання і чи всі ці покарання є справедливими?
Третьою роботою автора стала збірка поезії «Листи в Україну», що є найповнішим виданням його поетичних творів.
Сергій Жадан – також може похвалитись трьома книгами, виданими за підтримки Креативної Європи (в Італії та Латвії).
По-перше, це роман-подорож «Інтернат», який увійшов до короткого списку «Книга року ВВС-2017». За три доби, які описуються в творі, головний герой, місцевий вчитель української мови, здійснює подорож через блокпости, розбомблені будинки і переповнені вокзали, щоб врятувати племінника. Автор прагнув показати «оптику війни з точку зору цивільного, мирного населення. Про їхній вибір і відсутність у них вибору, про їхню позицію і відсутність у них цієї позиції, необхідність брати на себе відповідальність і відсутність звички брати на себе відповідальність. Весь цей комплекс дуже складних і болючих питань, які багатьох непокоять і турбують».
Другою перекладеною книгою була «Месопотамія», що стала лауреатом щорічної премії Президента України «Українська книжка року» (2015). Це дев’ять прозових історій і тридцять віршів-уточнень про рідне місто автора. А сама ж ідея назви книги, як говорить Жадан, така, що Харків лежить між двома ріками: між Лопанню і Харковом, «наше місто як межиріччя, як Месопотамія — місто на горі, земля між ріками».
Завершує цю «серію» нещодавно екранізований «Ворошиловград», що у кінотеатрах вийшов у вигляді фільму під назвою «Дике Поле». По сюжету головний герой твору Герман, перейнявши бізнес свого невідомо куди зниклого брата, повертається в містечко свого дитинства і зазнає тут пригод, яких і можна було очікувати тільки у Жадановій прозі.
Мар’яна та Тарас Прохасько – «Як зрозуміти козу» (видано в Латвії).
Чудова дитяча література, яка особливо полюбилась європейському (маленькому та не дуже) читачеві. Ця робота стала третьою книжкою із «кротячої епопеї» авторів: «Наша «кротяча сага» побудована на еволюції дорослішання, збільшення самостійності і розширення світу головних героїв. Перша книга – дуже домашня. В ній кротики дуже маленькі і найголовніші для них іще тато, мама і брати, і світ родини. Друга – «Куди зникло море?» – це вже своєрідна сепарація, бо діти залишаються самі і виходять за межі опіки. А ця третя книжка – це вже вихід у світ, самостійна мандрівка морем», – розказує Тарас Прохасько.
Любко Дереш – «Культ» (видано в Румунії).
Дебютна робота письменника ще за часів першої публікації у 2001-му році наробила багато галасу і вже встигла стати культовим твором, який прославив автора за межами України. Румунське видавництво також відчуло цікавість свого читача до цієї роботи і перевидало книгу ще у себе в країні.
Андрій Курков – «Сірі Бджоли» (видано в Англії).
Цю роботу вже встигли охрестити досить сильним романом та достойним конкурентом «Інтернату» Жадана. Автор також зачіпає болючі проблеми життя людей на Донбасі «у сірій зоні». В селі залишилось всього 2 жителі, один з яких – пасічник Сергійович. Саме навколо його «подорожі» на українську територію, а потім й в Крим, і йдеться у творі. Дуже сильна робота, яка дає можливість висловитись та показати свою правду всім сторонам нинішнього конфлікту.
Дедлайн подачі заявки на програму «Художній переклад» від «Креативної Європи» — 4 червня 2019. Які проекти будуть підтримані цього року дізнаємось уже у вересні.