Двадцять з лишнім років я розмовляю українською і ніколи не мала з цим проблем. За все життя переходити на російську доводилося лише кілька разів, переважно в розмові з росіянами, і одного разу – у телефонній розмові с Сергієм Ківаловим, про мовний законопроект. «Вот смотрите, мы же с вами сейчас на русском разговариваем!», - казав тоді політик. Поклавши слухавку, я переповідала цю фразу коллегам як анекдот. Переповідала українською, якою завжди розмовляю в редакції LB.ua. Тексти виходять російською, бо сайт – так склалося історично, ще з часів дніпропетровської за походженням газети «Левый берег», - російськомовний. А консультації з експертами, обговорення з редакторами, ділова переписка і переписка з читачами в коментарях – це все відбувається рідною, українською. І ніхто мені цього не заборонить, хай навіть голосують на всі 450 карток.
Бо невже хтось справді думає, що через закон Ківалова-Колєсніченка Святослав Вакарчук з «Крихіткою» і Олегом Скрипкою хором заспівають російською? Чи Забужко з Жаданом і Андруховичем побіжать перекладати свої книжки «на общєпанаятний»? Чи Швейк на сцені театру імені Франка заговорить однією мовою з поручником Лукашем? (Ага, скажіть це Бенюку). Чи наші діти стануть дивитися «Сімпсонів», «Тачки» і «Друзів» у якомусь там російському перекладі замість розкішного, веселого українського? А бабусі заб’ють на «Ніч таку місячну» і затягнуть про Волгу з «коробочкою»?
Загалом, майбутня мовна ситуація в Україні, скоріше за все, нагадуватиме вчорашній протест під Верховною Радою. Влада турботливо захистить російську від «зазіхань» (як захистила свій мітинг за допомогою металевого паркану), надасть її носіям – за рахунок держбюджету – техніку і пильну охорону, та ще й платитиме за приєднання до групи російськомовних (як робили на підступах до вулиці Грушевського жіночки зі списками в руках). Українську частину лякатимуть різними «беркутами», комусь зламають ребра, а журналістів поливатимуть сльозогінним газом.
Але збиратися нам не заборонять, співати українською не заборонять, читати вірші українською не заборонять. Бо це неможливо. Яким б не були закони, популярність української мови, використання її в кіно, літературі, ЗМІ – це все залежить лише від нас. Ось LB.ua запустив українську версію – хіба через якийсь закон? Ні, через попит серед читачів. А російськомовні мешканці країни переходять на українську через наказ чиновників? Як би не так. Вони роблять це, бо відкривають для себе достойних українських письменників і співаків, зачаровуються атмосферою західноукраїнських міст, закохуються у принципово українськомовних дівчат чи хлопців. І що тут може зробити Колєсніченко з його рваною сорочкою?
Опозиційні політики вже розказують в яскравих барвах, як захищатимуть українську мову, якщо ми за них проголосуємо. Думали б краще, як реально спростити фіскальну політику, як знайти дієвий механізм боротьби з корупцією, як відучити дітей від шкідливої їжі і де взяти грошей на зарплати вчителів. Інакше вся підтримка, зароблена завдяки мовному питанню, згодом не виллється ні в який конструктив і зійде на пси, як уже було не раз. А свою мову ми самі відстоїмо: розмовляючи нею, читаючи, купуючи українські книжки і приходячи на кіносеанси з українським дубляжем. Які б закони не приймали в тій їхній Верховній Раді.