Так і з запитаннями, які пропонується винести на обговорення київської громади. Вони просто маскують головну столичну проблему – руйнацію місцевого самоврядування. Тому, якби ініціатори референдуму насправді прагнули покращити ситуацію в Києві, вони б винесли на референдум лише одне запитання. А саме - чи підтримує громада вимогу, аби в місті всю повноту влади мав лише міський голова, якого обиратиме народ?
Всі інші запитання від лукавого. Бо, корінь зла у безвідповідальності влади, а не в тому, що місту бракує на додаток до звичайної міліції, чисельність якої у межах країни просто вражає, ще й муніципальних формувань. Чи формального народного «одобрямса» Генплану, в дрібницях якого мають розбиратися, насамперед, фахівці.
Саме ця система безвідповідальності, дозволяє Л.Черновецькому подати у відставку, навіть, не відзвітувавши перед громадою, а членам його молодої команди претендувати на депутатські мандати, замість ознайомлення з матеріалами карних справ за розкрадання комунального майна та ресурсів міста. Саме ця система дозволяє хизуватися чиновникам міської адміністрації з приводу мільярдних витрат на підготовку до ЄВРО і при цьому позбавляє громаду законного права поцікавитись, а чи були ці витрати обґрунтованими, а отримані результати якісними. І, нарешті, саме ця система, дозволяє нинішнім, переконаний – тимчасовим – володарям Києва, одночасно творити «будівничий бєспреєдєл», нехтуючи волею киян, та маніпулювати нею за допомогою «фасадного референдуму».
Нам не потрібна влада, яку призначають, і яка заграє з нами перед виборами. Нам потрібна влада, яку ми обиратимемо, та яка відповідатиме перед нами.