Наведу лише два приклади.
По-перше, вразив заступник директора департаменту економічного розвитку та аграрного ринку Мінагропрому С.Петренко, який на минулому тижні поділився радісною новиною. З’ясувалося, що вартість продуктової частини споживчого кошику зменшилась за сім місяців цього року майже на 10%. Ну як тут не повірити у «покращення життя», яке нарешті настало, і в те, що обіцяний владою народу добробут вже не за горами?!
Підозри викликало лише одне – яким власне є цей продуктовий кошик у сумарному підсумку. А він просто дивовижний. Наприклад, в Києві, за підрахунками «державних аграріїв», він складає 449 гривень, тобто, виходить, що на 15 гривень на добу в столиці можна спокійно та якісно прохарчуватись. І щоб ви не сумнівались – саме якісно, бо на переконання пана Петренка «основні продукти українці споживають у достатній кількості і достатньо якісні». Залишається лише дізнатись, може й справді у столовій Мінагропрому вже настав омріяний «комунізм», і там можна тричі на день попоїсти на зазначену суму?! Бо в інших столичних місцинах з такої сумою годі й з’являтися не те, що в кафе, а й в магазині чи на ринку.
По-друге, справжнє захоплення викликала довідка Державної служби статистики України з промовистою назвою «Розподіл населення за рівнем середньодушових еквівалентних загальних доходів». Бо вона містить сухі та неупереджені цифри, які наочно доводять, що в соціальній структурі українського суспільства відбулися значні позитивні зрушення. Людей з рівнем «статків» менших за 300 гривень на місяць в державі вже не залишилось, а тих, хто важкувато, але все ж таки можуть якісно харчуватись на 15 гривень в день, існує всього 0,2%. Всі ж інші, просто «шикують», хто на 1 020 гривень на місяць (11,2%), а хто і на 1 560 грн. (12,9%).
Є у нас в Україні і по-справжньому заможні люди, які зосередились на вершині так званого децільного розподілу, це коли громадян розподіляють по десяти групах із зростанням рівня доходів на 10%. Вони мають доходи в понад 1 920 гривень на місяць. І таких у нашому суспільстві найбільше, аж – 29,4%. Проте, коли перше «захоплення» минає, виникає цілком логічне запитання: як так сталося, що до цієї групи «щасливчиків долі» потрапили і олігархи, і зовсім не бідні чиновники, і просто кваліфіковані працівники, що отримують зарплатню у кілька тисяч гривень?!
А відповідь проста – в такий спосіб влада просто приховує справжній рівень розшарування в нашому суспільстві. Адже, якщо доведеться виводити правдивий децільний (або квінтільний) коефіцієнт, який в усьому світі показує наскільки справедливим є розподіл суспільних благ між громадянами, з’ясується, що він в Україні просто «зашкалює». Отже, з’ясується, що покращення життя настало лише для досить обмеженої купки корупціонерів та представників великого бізнесу. А так, можна і надалі зомбувати громадян байками про «неухильне зростання жирів у маслі».